Наказувати

Наказувати, -зую, -єш, сов. в. наказати, -кажу, -жеш, гл. 1) Приказывать приказать. 2) Передавать, передать словесно. Накажи братові, щоб він приніс граблі. Да далеченько мій миленький, ніким наказать... Да накажу я свойму милому хоть рідним братком. Грин. III. 166. Ой накажи, галко, ой накажи, чорна, од кошового вісти. Грин. III. 602. Говорить, наговорить много. Наказав стільки, що й не переслухаєш. Наказав на вербі груш. (Ном. № 6891) или: Наказав три мішки гречаної вовни. Наговорилъ невозможнаго, несбыточнаго, несообразностей.