Назичати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Назича́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. назичити, -чу, -чиш, гл. 1) = Позичати, позичити. Ну, я тобі назичу хліба. Рудч. Ск. 2) Только сов. в. Насказать много пожеланій. Назичили йому товариші усякого добра: і щастя, і здоров’я, і довгих літ.
