Надіятися
Надіятися, -діюся, -єшся, гл. Въ Лохвиц. у.: надіятися, -дія́юся, -єшся, гл. Надѣяться. Наче ви схожі з нашим паничем, так не надіяюсь, шоб були панич. Слов. Д. Эварн.
Зміст
Сучасні словники
УКРЛІТ.ORG_Cловник
НАДІ́ЯТИСЯ, і́юся, і́єшся, недок. 1. на що, без додатка, з інфін., з спол. що. Мати надію, розраховувати на що-небудь; сподіватися. Завдала тільки жалю собі Ганна, надіючись на поміч (Н.-Лев., І, 1956, 104); Я все надіявся, що Ви таки надумаєтеся і зважитесь приїхати до нас разом з Панею Вашою (Коцюб., III, 1956, 399); Полюбив [Тур] Малушу, думав про неї й власну свою долю, надіявся… (Скл., Святослав, 1959, 80); Механік-водій давав повний вперед, збиваючи полум’я зустрічним вітром і надіючись випорснути з вогняного мішка (Гончар, III, 1959, 279); // розм. Чекати появи, прибуття кого-, чого-небудь, вірити у настання чогось. Не ждав я добра, як уходив до своєї хати, але й не надіявся такої біди, на яку наскочив (Март., Тв., 1954, 206). 2. на кого — що. Покладатися на кого-, що-небудь, бути впевненим у комусь, чомусь. [Крицький:] Бачте, Любов Олександрівно, тут така справа, що треба врядити вечірку чи лотерею, тільки якнайскоріше. Наші комітетські дами тільки на вас надіються (Л. Укр., II, 1951, 16); На свої лікті Павло надіявся (Головко, II, 1957, 410); Козаков не доручив цієї справи нікому з своїх бійців, а вирішив усе зробити сам. Це не тому, що він не надіявся на своїх хлопців (Гончар, III, 1959, 105). /Словник синонімів Полюги/ НАДІЯТИСЯ (чекати чогось бажаного) сподіватися, уроч. уповати, (з інф.) гадати що, думати що.
Всесвітній словник української мови
Словник синонімів ДОВІРЯ́ТИкому (ставитися до когось із довір’ям), ДОВІРЯ́ТИСЯ, ВІ́РИТИ, ЙНЯ́ТИ ВІ́РУ[ВІ́РИ], ПОКЛАДА́ТИСЯна кого, ЗВІРЯ́ТИСЯна кого, НАДІ́ЯТИСЯна кого; ВВІРЯ́ТИ[УВІРЯ́ТИ]кому, на кого, ВВІРЯ́ТИСЯ[УВІРЯ́ТИСЯ], СПУСКА́ТИСЯна кого, розм. (віддавати себе на чиюсь волю). - Док.: дові́ритися, пойня́ти [пойми́ти заст.] ві́ру [ві́ри], покла́стися, положи́тисярідшезві́ритися, понаді́ятися, вві́рити[уві́рити], вві́ритися[уві́ритися], спусти́тися. У сім’ї Козачуків Юрко вважався майже рідним. Він міг заходити, коли завгодно, йому в усьому довіряли, на нього покладалися (М. Ю. Тарновський); - Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (О. Гончар); - Викиньте все з голови і звіртесь на мене. Ви мені вірите чи ні, чорт забери! (О. Довженко); - Я ніколи нічим не криюся. Кожному правду кажу... І ви мене давно, здається, за такого знаєте. Чого ж ви тепер віри не ймете! (Панас Мирний); - Чи ти на Мирона свого надієшся? А він, думаєш, там, на заробітках, не заглядається на когось? (М. Стельмах); - О, на мене можете ввіряти, - одказала Надя, - в мене язик мов на припоні (А. Кримський); Добре було старому Макусі, що увірився дочці, та ще й розумній (Г. Квітка-Основ’яненко); [Хуса:] Старенька вже не здужає ходити, а на рабинь спуститися не можна у догляді за матір’ю (Леся Українка).
НАДІ́ЯТИСЯна що, з інфін., із спол. що (вважати ймовірним здійснення чогось бажаного, мати надію на що-небудь),ГАДА́ТИз інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.,ДУ́МАТИз інфін., із спол. що, часто при запереченні з інфін.,ДУ́МАТИ Й ГАДА́ТИперев. при запереченні, розм.;СПОДІВА́ТИСЯ, СПОДІВА́ТИ заст. (з більшою певністю і на бажаніші результати);УПОВА́ТИ[ВПОВА́ТИ] на що, із спол. що, заст., уроч. (твердо надіятися);РОЗРАХО́ВУВАТИ на кого-що,РАХУВА́ТИ на що, розм.,БИ́ТИна кого-що, розм. (на основі яких-небудь міркувань); ВА́ЖИТИна кого - що (сподіваючись мати своїм). Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі і по вгородам [городах] (Г. Квітка-Основ’яненко); Сайгор даремно гадав заснути - не міг (М. Хвильовий); Не думав і не гадав зустріти тут приятеля; Він сподівався дістати од тіток двоє сіл після їх смерті (І. Нечуй-Левицький); - Недобре чинити таке, гетьмане, - з докором проказав Демид, - уповали на тебе, як на батька рідного... (Н. Рибак); - Хто може розраховувати на більші матеріальні блага? (Є. Гуцало); Правда, і Алі, і Фатьма.. не знали стежок і легко могли заблудитися в їх лабіринті - і на це рахувала погоня (М. Коцюбинський); - Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Ганна Барвінок); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка (Марко Вовчок).
Іноземні словники
українська-англійська Словник
надіятися
1) (сподіватися) to hope (for); to expect; to trust, to have confidence (in) 2) (покладатися) to rely (upon, on)
Яндекс словарь
НАДЕЯТЬСЯ
НАДЕЯТЬСЯ на что, верить, уповать, не сомневаться, ожидать с уверенностью, считать исполненье своего желанья вероятным; это частица авось, выраженная глаголом. На чужое надейся, а свое паси. Колотися, бейся, а все надейся. Век живи, век надейся. Надейся добра, а жди худа. Жить надейся, а умирать готовься. На Бога надейся, а сам не плошай. На ветер надеяться, без помолу быть. Надеючись и мужик хлеб сеет. Надеючись и кобыла в дровни лягает. Надеючись казак на конь садится, надеючись конь копытом бьет. Надеючись и живут, и мрут. Надеянье ср. надея, надеюшка, надежда, надежа ж. упованье, состоянье надеющегося; опора, прибежище, приют; отсутствие отчаянья, верящее выжиданье и призыванье желаемого, лучшего; вера в помощь, в пособие. Полагай надежду на Бога. Я потерял надежду, не надеюсь. Ты моя надежда. Обманула меня надеюшка! Надежа-государь, привет. Пропала последняя надеженька моя! На кого была надежда, того и розорвало! Лопнула моя надежда. Чужая одежда не надежда; чужой муж не кормилец. Счастье скоро покидает, а добрая надежда — никогда. Надеянность ж. уверенность, твердость в надеянии или надежда, как свойство человека. В нем много надеянности. Надейчивость ж. беззаботная надеянность, надежда на авось. Надежный, надеяный, подающий верную надежду; верный, несомненный, прочный, твердый, крепкий; на что или на кого можно положиться, что не обманет. Лед не надежен, не езди. Надежный человек, надежное средство, надежная ось. || Будь надежен, оставайся надежен, напротив, значит: надейся, не сомневайся; но будь надежным, будь верен, не обмани. Надежность ж. свойство, качество надежного.
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v= WX27eFLYEGE
Цікаві факти
Словник відмінків
Інфінітив наді́ятися, наді́ятись
однина множина
Наказовий спосіб 1 особа наді́ймося, наді́ймось 2 особа наді́йся, наді́йсь наді́йтеся, наді́йтесь МАЙБУТНІЙ ЧАС 1 особа наді́ятимуся, наді́ятимусь наді́ятимемося, наді́ятимемось, наді́ятимемся 2 особа наді́ятимешся наді́ятиметеся, наді́ятиметесь 3 особа наді́ятиметься наді́ятимуться ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 1 особа наді́юся, наді́юсь наді́ємося, наді́ємось, наді́ємся 2 особа наді́єшся наді́єтеся, наді́єтесь 3 особа наді́ється наді́ються Активний дієприкметник
Дієприслівник наді́ючись МИНУЛИЙ ЧАС чол. р. наді́явся, наді́явсь наді́ялися, наді́ялись жін. р. наді́ялася, наді́ялась сер. р. наді́ялося, наді́ялось Активний дієприкметник Дієприслівник наді́явшись
Більше читайте тут: [1]
Надіятися, сподіватися. Надіятися вживається в двох прямих значеннях. Це насамперед – «мати надію», тобто «очікувати на щось радісне, приємне і бути впевненим у можливості його здійснення». «Варто було в найскрутніші часи воєнних невдач, розминувшись у розбурханому морі народному, втративши всякий зв’язок між собою, все-таки надіятись – без листів. Варто було перемліти, переридати ті задушливі ночі на мокрій від сліз госпітальній подушці» (О. Гончар). «З вірою, з запалом неофіта розгортав передо мною Солонина план своєї діяльності на селі, …а я слухав і чув, як спочиває моє серце, як мені хочеться разом з ним і вірити, і надіятись» (М. Коцюбинський). Друге пряме значення дієслова надіятися – «покладатися на когось, щось». «Лід треба ламати, і мені здавалося, що я вже це роблю, а виявляється, що ні. Я не з того боку почав. Надіявся сам на себе, а сам багато не зробиш» (Г. Тютюнник). Іноді в контексті слово надіятися виражає ці два значення одночасно. Наприклад: «Чого ви прагнете, грабіжники з пустель? Чого ви лізете в радянський наш город? Чи не надієтесь, що славний наш народ Подасть вам хліб і сіль на золотій тарелі? О, по-належному ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець! (М. Рильський).
Більше читайте тут: [ http://litmisto.org.ua/?p=21134 Літературне місто ]===
