Надрочувати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Надро́чувати, -чую, -єш, сов. в. надрочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Науськивать, науськать. Надрочив собак на мене. 2) У Стороженка надрочи́ти употреблено въ значеніи: быстро написать. Налагожусь писать..., нічого в голову не лізе. Примірявсьпримірявсь, а далі й думаю: він дуже ласий до дівчат, нехай же посміється, взяв та й надрочив... Стор., Вуси.
