Наводити

Наво́дити, -джу, -диш, сов. в. наве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Наводить, навесть. 2) Направлять, направить. Учительку розумну матимеш, наведе на добро. Св. Л. 83. Молоді хазяї, думає, чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. 3) О животныхъ: родить, народить. Собака навела цуценят. 4) Много наваривать, наварить. Щоб невеликий був горщик: нащо його наводити у такому великому, хиба вони поїдять? 5) — оком (на кого, на що). Взглядывать, взглянуть (на кого, что). Як тільки оком наведу, то і вгадаю, де співака. Греб. 389. 6) Наводити личко. См. Личко.