Набути

Набути, -ся.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

НАБУВАТИ 1, аю, аєш, недок., НАБУТИ, уду, удеш, док., перех. 1. Ставати власником кого-, чого-небудь, діставати, здобувати кого-, що-небудь. Обплутаний з усіх боків кабалою [селянин] неспроможний набувати і тримати хоч трохи доброї якості худоби (Ленін, 15, 1949, 89); На те, щоб набути шматок шпалеру [шпалери] з червоними рожами під образи — пішли усі яйця, які збирались одно до одного (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 30); Набуваючи акції промислових підприємств, банки ставали, таким чином, їх співучасниками — співвласниками (Нова історія. Підручник для 9 кл., 1957, 125); // Купувати. Товариство наше [гурток «Хрестоматія»] мало невеличкий склад книжок, із якого можна було їх набувати або брати дурно для роздачі при нагоді в селі (Володимир Самійленко, II, 1958, 393); На власні гроші набув сотню примірників [творів Рябоклячки], щоб послати на село (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 162); // Збирати, наживати, нагромаджувати протягом якогось часу. Що ж до золота, яке набувала імперія, не кажучи вже про те, як вона його набувала, — те золото давно вже розтринькали Родзянки, Керенські та всілякі отамани Дутови тощо (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 31); Не набув їм [синам] батько ні майна, ні грошей про запас, хоч як роздиравсь у роботі (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 258). 2. Набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і т. ін.). А Ви, Панасе Карповичу, своїм яскравим таланом показали нам ті одмінні ознаки, якими одрізняється одна людина від другої, які набуває вона то своїм довгим життям, то своїми стосунками поміж людьми (Панас Мирний, V, 1955, 388); За півстоліття існування радянського ладу наш народ набув нових якостей (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 10). 3. Ставати, робитися яким-небудь. В соковитому виконанні Г. П. Затиркевич цей образ [Риндички] набував глибокого ідейного значення і звучав як протест проти соціального ладу (Минуле українського театру, 1953, 64); Руками, що враз зміцніли й набули гнучкості, вона перебирала й перебирала мотузки (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 515). 4. діал. Відслужувати, відробляти де-небудь певний час. — Набула я два тижні, узяла свої гроші, зв'язала збіжжя, клунок на одну руку, дитину на другу, та й пішла... (Панас Мирний, I, 1954, 89). ♦ Набувати (набути) ваги: а) ставати важчим. А тепер я почуваюся добре, і нічого мені останніми часами не робиться, знов почала ваги набувати, стала добре спати і в грудях ніде не болить (Леся Українка, V, 1956, 409); б) мати значення, ставати важливим. Італійська прогресивна кінематографія набуває тепер великої ваги як у розвитку реалістичного кіномистецтва, так і в розвитку італійського мистецтва взагалі (Олександр Довженко, III, 1960, 146); Набувати (набути) жир див. жир 1; Набувати пози (поз) — робити якісь пози; позувати. Обершарфюрер глибокодумно робить вправи перед великим дзеркалом, набуває різних поз (Юрій Яновський, I, 1954, 201); Набувати розголосу див. розголос.

.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Набува́ти I, -ва́ю, -єш, сов. в. набу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Н. п. Тією силою ми собі більше добра набудемо. О. 1861. VI. 33.(Кулишъ). А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Грин. III. 321. Гроші — набута річ. Ном. № 1442. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

I. Набува́ти, ва́ю, єш, сов. в. набу́ти, бу́ду, деш, гл. 1) Пріобрѣтать, пріобрѣсть, наживать, нажить. Як я жив буду, то все набуду: воли, вози покуплю. Н. п. Тією силою ми собі більше добра набудемо. О. 1861. VI. 33. (Кулишъ). А хоч і покинеш — плакати не буду, а я, молодая, другого набуду. Грин. III. 321. Гроші — набута річ. Ном. № 1442. 2) Отслуживать, отслужить прогульные дни. Іще году треба набути — тиждень, бач, лежала. II. Набува́ти, ва́ю, єш, сов. в. набу́ти, бу́ю, єш, гл. Обувать, обуть, надѣть обувь. Набула без панчох патинки. Котл. Ен. II. 25. Чоботи набуває. Мир. ХРВ. 49.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

набути I = набувати (чого — поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якости тощо), набрати, набирати(чого, що), набратися, набиратися (чого), нажити, наживати (що); нагромадити, нагромаджувати (що — перев.зі сл. "енергія", "напруга" й под.); надбати (чого, що), придбати (що), накопичити, накопичувати (що — перев. зісл. "досвід", "знання", "сила", "здоров'я" й под.) — Пор. здобувати I II ▶ див. набувати I, нажити 1)

Ілюстрації

Цікаві факти

Матеріал з Вікіпедії

НАБУВА́ТИ - ставати власником когось або чогось, діставати, здобувати когось або щось 1. набирати чого-небудь, здобувати щось (про ознаку, якість і под.) 2. ставати, робитися яким-небудь 3. діал. відслужувати, відробляти де-небудь певний час