Набряклий
Набря́клий, -а, -е. 1) Разбухшій. 2) Вспухшій. Лупала набряклими віями. Мир. Пов. І. 121. Набряклі жили кидалися бились. Мир. Пов. II. 99.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
1. Дієпр. акт. мин. ч. до набря́кнути. З притиском витирає [Дем’ян Кізка] полами нового кожушка набряклі від застарілого ревматизму руки (Крот., Сини.., 1948, 40); Гриць витер рукавом набряклі від сліз очі й поринув у безрадісну задуму… (Добр., Ол. солдатики, 1961, 35); Над степом стояла темна, набрякла від вологи, важка хмара (Коп., Сусіди, 1955, 13).
2. у знач. прикм. Збільшений в об’ємі, розпухлий. На її шиї, на руках, неначе жаби, порозпинались чорні плями; набряклі жили кидалися — бились (Мирний, III, 1954, 118); Ольга побачила набрякле і синє обличчя (Галан, Гори.., 1956, 25); Він відчинив важкі набряклі двері і опинився в хижі (Скл., Святослав, 1959, 7).
Ілюстрації
|
|
Відео
Іншими мовами
Китайською мовою - 肿
Англійською мовою- Swollen
Дивитися також
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%8F%D0%BA
Зовнішні посилання
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 20.
Джерела та література
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BD%D0%B0%D0%B1%D1%80%D1%8F%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%B9
