Набивати

Набива́ти, -ва́ю, -єш, гл. сов. в. набити, -б’ю́, -б’єш, гл. 1) Набивать, набить, наколачивать, наколотить. Бондарь відра набиває. Шевч. 540. 2) Набивать, набить, наполнять, наполнить. Як києм набито жидів в хаті. Чуб. І. 252. 3) Заряжать, зарядить. Набивати рушницю. 4) — черінь. Дѣлать подъ печи изъ глины или изъ глины со щебнемъ. Сим. 129. 5) Только въ сов. в. Побить, поколотить. За наше жито та ще нас і набито. Ном. № 4057.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. перех. Наповнювати чимось, щільно втискуючи, вкладаючи всередину. Кирило.. витяг люльку і почав набивати (Панас Мирний, III, 1954, 68); Давид заклопотано вбирав борошно: покладе совик, наб'є тугенько мішок і знов за совик береться (Андрій Головко, II, 1957, 40); Їдучи на цілину, я набив чемодан книжками й зошитами (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 16).

♦ Набивати (набити) голову чим — заставляти сприймати що-небудь, запам'ятовувати щось у великій кількості (перев. непотрібне, зайве). [Ліза:] Я хочу стати знаменитою, щоб бути вартою мого Амедея, а ви набиваєте мені голову вашими стаккато, легато, модерато! (Іван Кочерга, II, 1956, 159); Він умисно хотів набити собі голову цифрами та рахунками, щоби прогнати другі, погані думки (Іван Франко, V, 1951, 219); Набивати (набити) кишені див.кишеня ; Набивати (набити) роток (шлунок і т. ін.) — їсти (перев. багато). Рання пташка роток набиває, а пізня очиці жмурить (Номис, 1864, № 11309); — То первісна людина мусила зрання й до ночі полювати, щоб чим-недудь набити свій неандертальський живіт, а для сучасної людини потрібен інший режим... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 113).

2. перех. Ударами, тертям об що-небудь і т. ін. робити якесь болісне пошкодження. Гарцюють [сини] та синці один одному набивають (Андрій Головко, II, 1957, 86); Учора середульший [син] узяв та з водовозки полетів сторчака додолу і набив чималу гулю на коліні (Панас Мирний, V, 1955, 404); [Яцько:] Стовкла, бачу, Химка просо, Коли б не набити носа! (Марко Кропивницький, II, 1958, 95).

Набивати (набити) ноги — натруджувати ноги, багато ходячи. Неблизький світ Гетьманське. Набив [Чіпка] добре ноги (Панас Мирний, I, 1949, 273).

3. перех. Ударами надівати, насаджувати на що-небудь. Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (Костянтин Гордієнко, Дівчина.., 1954, 11); Солдати набили коси, розчистили перед кулеметами сектори обстрілу (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 307);

// Насаджуючи обручі і т. ін., робити або лагодити що-небудь. Старий, сивий Бондар набиває діжку, наспівує (Степан Васильченко, III, 1960, 378).

4. перех. Те саме, що заряджати 1. Увесь у червоному хлопець Рушницю свою набива (Леся Українка, IV, 1954, 94); — Набивайте пістолі й мушкети! — крикнула вона старому (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 108); Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 321).

5. перех. Забивати, вганяти що-небудь у великій кількості. Хтось набив у землю прикорнів та ще серед них і залізяку завтовшки в руку встромив (Панас Мирний, IV, 1955, 247).

6. перех. Прибивати що-небудь до чогось. — На науку [швець], правда, тугий був.. Показав, як каблук набивати, — ото й молоти рік по каблукові (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 139); На одну підметку матеріалу невистачило, і швець косячок набив (Микола Трублаїні, I, 1955, 111).

7. тільки док., перех. Ударами, побоями завдати болю. — Я вже тут чекаю, чекаю, аж мені нудно, а додому йти боюся, мати знов наб'ють (Леся Українка, III, 1952, 632);

// перев. із сл. морда, пика, фізіономія і т. ін. Б'ючи по чому-небудь, спричинити біль. Вона сказала, що дуже сердиться і що коли-небудь вона мені наб'є фізіономію, якщо я не облишу її собаку (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 182).

8. неперех., рідко. Проникати куди-небудь (про дощ, пил і т. ін.). У вікна вагона набивав дощ, навкруги було сіро — і в мене настрій був сірий (Олекса Десняк, II, 1955, 409);

// безос. — Іди сюди, на сей бік: сюди не так дощем набиває (Панас Мирний, III, 1954, 391).

9. перех. Убивати, знищувати велику кількість (людей, звірів, птахів і т. ін.). Пішов солдат на охоту, набив дичини, насилу довіз (Українські народні казки, легенди.., 1957, 218); — Що ви думаєте про смерть на війні? — Ми про неї не думаєм.. Ми думаєм про одне — як би побільше набити ворогів (Олександр Довженко, III, 1960, 352).

10. перех. Розбивати, роздрібнювати велику кількість чого-небудь. Потому набив [Альоша] старого лампачу.. і замісив глину (Іван Микитенко, II, 1957, 248); Набити скла; Набити каменю.

11. перех., текст. Вибивати на тканині певним способом якийсь узор.

♦ Набивати (набити) оскому див. оскома ; Набивати (набити) пиху — підносити чиюсь зарозумілість, гордовитість, пихатість. [Галя:] Не гукай [Печерицю], Дуню, а то ще, справді, подума, що такий нужний [потрібний]. Не набивай пихи бурсакові — у його її й такчимало (Панас Мирний, V, 1955, 156); Набивати (набити) руку на (в) чому — набувати вправності, уміння, досвіду в чому-небудь. Кріпкі дід були, руку на житті набили (Остап Вишня, I, 1956, 426); Набив руку в господарюванні; Набивати (набити) собі ціну — підносити себе в очах інших, намагатися показати себе з кращого боку, ніж ти є в дійсності. Він малював страшні жахи.., ще більше набивав собі ціну, видаючи себе мало чи не рятівником радянських людей (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 153); Набивати (набити) ціну — великим попитом піднімати ціну на що-небудь. Дачники в селі і на овочі, і на фрукти Ціну набивають.

Ілюстрації