М’ятися

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

М’я́тися и мня́тися, мну́ся, мне́шся, гл. 1) Мяться. Терлось та м’ялось. Чуб. 2) Мяться, не рѣшаться. Молоденький козаченько під оконечком мнеться. Чуб. III. 173. М'ЯТИСЯ, мнуся, мнешся, недок.

1. тільки 3 ос. Ставати зім'ятим. Коваль вправно орудував молотком.. Розпечений брусок гнувся, м'явся в огняних бризках (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 168); // Мати властивість швидко збрижуватися, робитися м'ятим. Штучний шовк мнеться.

2. перен., розм. Виявляти нерішучість, ніяковість; вагатися. Довго він терся та м'явся, поки зважився сказати про своє лихо... (Панас Мирний, I, 1949, 350); Він усе чогось м'явся, ..бажаючи щось сказати, та не насмілюючись (Борис Грінченко, II, 1963, 95); // Робити щось повільно; гаятися. — Що се ви тут мнетесь? Чому вікон не одчиняєте? (Панас Мирний, III, 1954, 222); Він не може дивитися, як син мнеться. Волочить ноги. Молодий, а неповороткий який (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 208).

3. коло (біля) кого, фам. Постійно перебувати біля когось; крутитися, тертися. Собі очиці зав'язала І у Панаса грати стала, Енея б тілько уловить; Еней же зараз догадався, Коло Дидони терся, м'явся (Іван Котляревський, I, 1952, 77).

4. Пас. до м'яти 1, 2.