Мірочка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Мірочка, -ки, ж. Ум. отъ мірка.

Сучасні словники

МІ́РКА, и, ж.

1. Сукупність даних, що визначають розміри кого-, чого-небудь. — Треба мені, отче Палладію, зняти мірку з аналою (Н.-Лев., III, 1956, 372); Пошиті вони [костюми] з поганого матеріалу, поганими кравцями, не по мірці, не випрасувані, зім’яті, дешеві (Довж., III, 1960, 218).

2. Народно-побутова одиниця об’єму сипких тіл місткістю від 16 до 25 кг та посудина такої місткості. Зерно для продажу та інші сипкі речовини міряли пудами, а в хатньому господарстві — міркою (Нар. тв. та етн., 2, 1967, 62); — Коли б же хоч тих десять мірок змолоти — усе було б хліба на який там час (Коцюб., І, 1955, 87); // Дерев’яна посудина у вигляді видовбаної колоди різних розмірів для тримання зерна, борошна і т. ін. Ставши боком до вітру, баби віяли, високо піднісши вгору дерев’яні мірки з зерном (Ю. Янов., Мир, 1956, 103).

3. Те саме, що мірчу́к. А крук — мельник на клин насипає, А горобчик, жвавий хлопчик мірки відбирає (Чуб., V, 1874, 1145).

4. Зменш. до мі́ра 4 — 7. Зсутулюючись, він обережно і пильно кривить очима на склянку, в яку до мірки наливає царську веселуху (Стельмах, Хліб.., 1959, 202); Та над усе ціню я ту Малую мірку мук і болю, Котрі приняв я в сім життю За правду, за добро, за волю (Фр., X, 1954, 41); [Руфін:] Либонь що так! Дрібніша стала й мірка, якою міряють і честь, і цноту (Л. Укр., II, 1951, 362).

◊ Мі́ряти всіх одніє́ю мі́ркою (на одну́ мі́рку) див. мі́ряти; Мі́ряти на свою́ мі́рку; Мі́ряти своє́ю мі́ркою див. мі́ряти.

Ілюстрації

Mirka231117.jpg Mirozka231117.jpg

Медіа

. .

Див. також

http://slovopedia.org.ua/49/53404/358763.html

Джерела та література

https://uk.glosbe.com/uk/ru/%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0 http://old.dyvensvit.org/library/9093.html

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BC%D1%96%D1%80%D0%BA%D0%B0