Мудрощі
Зміст
Словник Грінченка
Му́дрощі, -щей и -щів, ж. мн. 1) Хитроумныя затѣи, хитрые пріемы; мудрствованія. Хитрощі та мудрощі. Ном. № 2969. 2) Мудреныя вещи, что-либо затруднительное для пониманія или исполненія. Не великі тут мудрощі. 3) Заповѣди. Десять Божих мудрощей. Кіев. г.
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
МУДРОЩІ, ів, мн.
1. Те саме, що мудрість. — Я не заздрю мудрощам мудрих, і не надить мене спокій спокійних на прославленій ними землі... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 365); — Зайшов подивитися [на гру] з цікавості. Бачу — ніяких мудрощів нема... (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 279).
2. ірон. Те саме, що мудрування. [Парвус (вибухнув глумливим реготом):] Ха-ха, ха-ха! О, мудрощі поганські! Які ж глибокі! Наче брід в посуху! (Леся Українка, II, 1951, 474).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 820.
мудрощі - іменник, неістота, тільки множина
відмінок - однина множина
називний - мудрощі
родовий - мудрощів
давальний - мудрощам
знахідний - мудрощі
орудний - мудрощами
місцевий - на/у мудрощах
кличний - мудрощі
Ілюстрації
|
|
|
