Мрево

Мре́во, -ва, с. = Марево. Та то ще, гляди, мрево. Ном. № 3058.

МРЕ́ВО, а, с., діал. Марево. Ти [Карелія] стоїш мені в очах лісовим озерним мревом (Гонч., Вибр., 1959, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР.

Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 815.

МРЕ́ВО, а, сер., діал. Марево. Ти [Карелія] стоїш мені в очах лісовим озерним мревом (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 263). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 815.

мре́во іменник середнього роду