Мовкнути

Мо́вкнути, -ну, -неш, гл. Умолкать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МОВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мовкнув, ла, ло; недок. 1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них [підмайстрів] проходить(Іван Франко, I, 1955, 227); Ксеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 86); // Переставати кричати (про тварин). — Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки! — верещали обоє [дітей], заплющивши очі, аж жаби здивовано мовкли (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 313); * Образно. Серденько мовкне, серденько в'яне... (Павло Грабовський, I, 1959, 124). 2. Переставати звучати, бути чутним; затихати. Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть... (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 176); Вже й завіса піднялась, Мовкне в залі сміх (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 22); Той крик страшний, той плач малят когось благав, просив, та порскав чергу автомат, і мовкли голоси (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 312). 3. перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення. Кошик з ягідками коштував аж цілих десять крейцерів, що становило половину капіталу, який вона мала. Супроти цього факту мовкли всі уподобання й жадоби посідання (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 72). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 770.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. мовк і мо́вкнув, ла, ло; недок. 1. Переставати говорити; замовкати. Всі робітники мовкнуть і хиляться, де котрий із них[підмайстрів] проходить (Фр., І, 1955, 227); Ясеня розпитувала Олега про Харків, він охоче розповідав. Іноді вони мовкли і довго німували (Голов., Тополя.., 1965, 86); // Переставати кричати (про тварин). — Бураки-ки-ки! Бура-ки-ки-ки! — верещали обоє [дітей], заплющивши очі, аж жаби здивовано мовкли (Коцюб., II, 1955, 313); * Образно. Серденько мовкне, серденько в’яне… (Граб., І, 1959, 124). 2. Переставати звучати, бути чутним; затихати. Мовкнуть гучнії струмки під льодами, з шумом чарівним із гір не пливуть… (У. Кравч., Вибр., 1958, 176); Вже й завіса піднялась. Мовкне в залі сміх(Мур., Піонер. слово, 1951, 22); Той крик страшний, той плач малят когось благав, просив, та порскав чергу автомат, і мовкли голоси (Гонч., Вибр., 1959, 312). 3. перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення. Кошик з ягідками коштував аж цілих десять крейцерів, що становило половину капіталу, який вона мала. Супроти цього факту мовкли всі уподобання й жадоби посідання (Кобр., Вибр., 1954, 72). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 770. Мо́вкнути, ну, неш, гл. Умолкать. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 437.

Іноземні словники

ЯНДЕКС словари

мовкнути перевод с украинского на русский Глагол 1. умолкать; молкнуть

Словари и энциклопедии на Академике

Мовкнути Толкование Перевод Книги Фильмы • 1мовкнути — ну, неш; мин. ч. мовк, ла, ло і мо/вкнув, нула, нуло; недок. 1) Переставати говорити; замовкати. || Переставати кричати (про тварин). 2) Переставати звучати, бути чутним; затихати. 3) перен. Відходити на другий план, втрачати своє значення … Український тлумачний словник • 2мовкнути — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови • 3замовкати — замовкнути (припиняти розмову, спів тощо; переставати видавати які н. звуки), змовкати, змовкнути, у[в]мовкати, у[в]мовкнути, мовкнути, затихати, затихнути, у[в]тихати, у[в]тихнути, стихати, стихнути, притихати, притихнути, примовкати,… … Словник синонімів української мови

Ілюстрації

Медіа

Промова дівчинки, яка змусила світ замовкнути

Цікаві факти

Змусити Кремль замовкнути.

Більше читайте тут: [1]