Марні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Чахнуть, худѣть, вянуть. Марніє та й марніє Парася моя. МВ. II. 25. А щоб личко не марніло з чорними бровами, до схід сонця в темнім лісі умийся сльозами. Шевч. 81.
