Маніжитися

Маніжитися, -жуся, -жишся, гл. Жеманиться; нѣжничать.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАНІЖИТИСЯ, жуся, жишся, недок., розм.

1. Поводитися манірно; маніритися. [Захарко:] Та то Домаха, може, з болісті? Хвора людина — треба вибачити!.. [Василь:] Дуже вже вона маніжиться! (Марко Кропивницький, II, 1958, 159); Гнат бере стакан в руки і так маніжиться, ніби тієї горілки зроду і не куштував: хмуриться, кривиться, одвертається (Григорій Тютюнник, Вир, 1960, 208).

2. з ким, рідко. Те саме, що панькатися. Кат із нею [дівчиною], посадовить її на санки, тільки не біля себе, а на самім задку, — з їхнім братом не дуже треба маніжитися, а то ціни собі не складуть (Михайло Стельмах, I, 1962, 152).

Онлайн-бібліотека словників української мови "ГОРОХ.UA"

МАНІ́ЖИТИСЯ жуся, жишся, недок., розм.
1. Те саме, що вередува́ти. – Зінько злегка застогнав. – Не маніжся! Не маленький! – гарикнув на його [нього] лікар. (Б. Грінченко). Він на сей раз нічого мені, тільки так застогнав болісно. Я не витерпів: – І чого б я ото маніживсь, – кажу. (А. Тесленко) – Я ліпше вам заспіваю іншої, – не став Тарас маніжитись. – Підпомагайте! (Василь Шевчук) Посилають за моїми бабою. А баба маніжаться: і ніколи їм, і роботи по горло, і не хочеться їм.... (Г. Тарасюк)

Ілюстрації