Мантити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
МАНТИТИ, нчу, нтиш, недок., перех., діал. Виманювати, випрошувати. Де що в кого угледить хороше — зараз би так і проковтнув своїми очима захлапними. «Дай, проміняй». Так-о буде мантити циганом, буде канючити, буде докучати раз у раз і таки виманить у дурного (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 78).
