Манна
Манна, -ни, ж. 1) Манна. Чуб. І. 74. І манна на народ посипалася грядом. К. Псал. 178. 2) Раст. Gliceria fluitans. ЗЮЗО. І. 124. 3) Молоко? Як би вівці на сукровищі попасли, зараз би їм уняло манну вони утратили би молоко. Шух. І. 210.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови
МАННА, и, жін.
1. За біблійною легендою — їжа, що падала євреям із неба під час їх мандрівки по пустелі.
♦ Манна небесна (з неба) — про те, що дасться легко, без зусиль. Успіхи передовиків — не манна небесна, вони з надхмарних висот не падають (Радянська Україна, 6.I 1961, 2); А поки що, дорогі брати й сестри, не сидіть склавши руки, не очікуйте манни з неба (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 18); Як манни небесної [з неба] чекати (ждати, бажати і т. ін.) — дуже сильно чекати, бажати когось, чогось.
2. спец. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа або ліки.
3. діал. Молоко. Треба було добре глядіти маржину од гадини, звіра і од відьом, які всякими способами потягали манну з корови (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 332).
МАННА
манна; ж.
(гр., з давньоєвр.)
1. За біблійною легендою - їжа, що падала євреям з неба під час їх мандрівки по пустелі.
2. Застиглий сік деяких рослин (ясена, тамариксу та ін.), що вживається як їжа чи ліки.
3. діал. Молок
Словник іншомовних слів Мельничука
МАННА
ма́нна
(грец. μάννα, з давньоєвр. ман)
1. Густий сік, що витікає при пошкодженні кори в ясеня манного та деяких інших рослин.
2. Деякі лишайники степів і напівпустель, мають вигляд грудочок. Їстівні.
Манна небесна книжн. — допомога надприродних сил, могутнього благодійника.
Доню! — рече (мати) — неправе добро Душу бентежить, збурює кров. Божій матері його віддаймо, На манну небесну уповаймо! (Лукаш — Гете, Фауст, 1955, стор. 113).
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Іншими мовами
Українсько-англійський словник
ма́нна (-нни) f manna, heaven-bread; capacity of giving milk;
манна небесна maná { noun masculine }
