Малювати

Малювати, -люю, -єш, гл. 1) Писать (красками), живописать; рисовать. Не такий страшний чорт, як його малюють. Ном. № 4233. 2) Красить, малевать, расписывать. Ой там на горі, малювали малярі, малювали, рисували чорні брови мої. Чуб. V. 15. 3) Изображать. Ользі здавалося, що той вечір буде якийсь не простий, буде такий веселий, яким його малювала її молода фантазія. Левиц. Пов. 141. 4) Оставлять знаки отъ ударовъ. Нагай малює вдовж жидівську спину. Шевч. 136.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

МАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., перех. і без додатка.

1. Зображувати кого-, що-небудь на площині олівцем, пером, фарбами тощо. Вміла [Мелася] і цвіточки малювати, мов живі (Кв.-Осн., II, 1956, 373); Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяли фарби подарувати, акварель називається (Ю. Янов., І, 1958, 266); Удень, звичайно, дома сидить [художник], — все малює (Головко, II, 1957, 192); * Образно. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить (Вас., Вибр., 1954, 77); Над гаєм синім малюють блискавки грозу (Сос., Близька далина, 1960, 185).

◊ Хоч малю́й, хоч цілу́й, жарт. — дуже гарний на вроду. У гніву, зопалу не завважила [молодиця], що коло дверей стоїть такий галанець [елегантний хлопець] — хоч малюй, хоч цілуй (Вовчок, VI, 1956, 284).

2. рідко. Те саме, що фарбува́ти. В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (Фр., IV, 1950, 92); Бере [єгиптянин] відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Л. Укр., II, 1951, 247); // Накладати на обличчя грим, фарбу. Уже в неї.. личко поблідло-пожовкло; .. приходилося підмальовувати червцем. 1 вона малювала (Мирний, III, 1954, 385).

3. перен. Зображувати словами; описувати. [Гострохвостий:] Оленка зовсім не така, як ви малюєте; то ваш язик такий гарний, що з-під нього виходить якось все гарно (Н.-Лев., II, 1956, 517); Яскравими фарбами малював він колишню славу й велич татарського племені (Коцюб., І, 1955, 292); Передова література минулого малювала одну за одною тисячі людських драм, викликаних власницькими почуттями й боротьбою за власність (Талант.., 1958, 27).

4. перен. Виклика́ти в уяві, свідомості певні образи, картини. Думка малювала тяжкі болі жіночі, крики і страждання дитини (Мирний, І, 1954, 271); Жах малював усе страшніші й страшніші картини. Од неспокою люди не могли всидіти в хаті (Коцюб., II, 1955, 96); Нарешті настав день змагань, і все було так, як малювала в своїй уяві Зіна (Ів., Вел. очі, 1956, 85).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 612.

Малюва́ти, люю, єш, гл.

1) Писать (красками), живописать; рисовать. Не такий страшний чорт, як його малюють. Ном. № 4233.

2) Красить, малевать, расписывать. Ой там на горі, малювали малярі, малювали, рисували чорні брови мої. Чуб. V. 15.

3) Изображать. Ользі здавалося, що той вечір буде якийсь не простий, буде такий веселий, яким його малювала її молода фантазія. Левиц. Пов. 141.

4) Оставлять знаки отъ ударовъ. Нагай малює вдовж жидівську спину. Шевч. 136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 402.

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

МАЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., перех. і без додатка. 1. Зображувати кого-, що-небудь на площині олівцем, пером, фарбами тощо. Вміла [Мелася] і цвіточки малювати, мов живі (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 373); Я дуже люблю малювати. Мені мама обіцяли фарби подарувати, акварель називається (Юрій Яновський, I, 1958, 266); Удень, звичайно, дома сидить [художник], — все малює (Андрій Головко, II, 1957, 192); * Образно. Ніч. Тихо. На вікнах усе хтось малює, квітки з білого мережить (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 77); Над гаєм синім малюють блискавки грозу (Володимир Сосюра, Близька далина, 1960, 185). ♦ Хоч малюй, хоч цілуй, жарт. — дуже гарний на вроду. У гніву, зопалу не завважила [молодиця], що коло дверей стоїть такий галанець [елегантний хлопець] — хоч малюй, хоч цілуй (Марко Вовчок, VI, 1956, 284). 2. рідко. Те саме, що фарбувати. В тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки (Іван Франко, IV, 1950, 92); Бере [єгиптянин] відро з фарбою і квачі, лагодячись іти малювати мура (Леся Українка, II, 1951, 247); // Накладати на обличчя грим, фарбу. Уже в неї.. личко поблідло-пожовкло; .. приходилося підмальовувати червцем. І вона малювала (Панас Мирний, III, 1954, 385). 3. перен. Зображувати словами; описувати. [Гострохвостий:] Оленка зовсім не така, як ви малюєте; то ваш язик такий гарний, що з-під нього виходить якось все гарно (Нечуй-Левицький, II, 1956, 517); Яскравими фарбами малював він колишню славу й велич татарського племені (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 292); Передова література минулого малювала одну за одною тисячі людських драм, викликаних власницькими почуттями й боротьбою за власність (Шамота, Талант і народ, 1958, 27). 4. перен. Викликати в уяві, свідомості певні образи, картини. Думка малювала тяжкі болі жіночі, крики і страждання дитини (Панас Мирний, I, 1954, 271); Жах малював усе страшніші й страшніші картини. Од неспокою люди не могли всидіти в хаті (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 96); Нарешті настав день змагань, і все було так, як малювала в своїй уяві Зіна (Оксана Іваненко, Вел. очі, 1956, 85). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 612.

«Словники України on-line»

МАЛЮВА́ТИ (зображувати когось); ЗМАЛЬО́ВУВАТИ (з натури - предмети, істоти, природу тощо); ПИСА́ТИ (створювати твір живопису); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ, ВИРИСО́ВУВАТИ (ретельно, з усіма подробицями); ЗАМАЛЬО́ВУВАТИ (робити ескіз, малюнок когось, чогось); МА́ЗАТИ зневажл., МАЗЮ́КАТИ зневажл. (невміло, погано). - Док.: намалюва́ти, помалюва́ти, змалюва́ти, відмалюва́ти, написа́ти, ви́писати, ви́малювати, замалюва́ти, нама́зати, намазю́кати. Над хатами штопори димків - Діти їх малюють саме так (М. Рильський); Хотів би я змалювати тобі краєвид на мечеть - та далебі не маю часу (М. Коцюбинський); Тепер він увесь час і сили віддавав автопортретам: писав себе і в мундирі, і в сюртуку, і в білому, і в чорному кашкетах (З. Тулуб); Тарас під самісінькою банею вимальовував якийсь візерунок (О. Іваненко); Коли я замальовував у альбомі натхненну постать діда, від поспіху і хвилювання олівець мій шипів, як розпечений (І. Волошин); - Якось знічев'я взяв я олівця та шматок паперу, а на стіні в нашій кімнаті отак висів козак Мамай з кобзою, то я й почав собі мазати (Ю. Збанацький); З якими гордощами мазюкав я на взір "цьоциних" такі "ружі", що аж сама "цьоця" бралася за голову (І. Франко).

Малювати-це ...

Малювати-ЗОБРАЖА́ТИ (передавати кого-, що-небудь у художніх образах у творах літератури, мистецтва, в розповіді і т. ін.), ЗОБРА́ЖУВАТИ, ВІДОБРАЖА́ТИ, ВІДОБРА́ЖУВАТИ, ВІДТВО́РЮВАТИ, ВІДБИВА́ТИ, ПОКА́ЗУВАТИ, ПРЕДСТАВЛЯ́ТИ книжн.; ЗМАЛЬО́ВУВАТИ, МАЛЮВА́ТИ рідше, ОПИ́СУВАТИ, ВИПИ́СУВАТИ, ЖИВОПИСА́ТИ, ОБПИ́СУВАТИ, ОБРИСО́ВУВАТИ, ОКРЕ́СЛЮВАТИ, ВИВО́ДИТИ, ОБМАЛЬО́ВУВАТИ рідко (засобами слова). - Док.: зобрази́ти, відобрази́ти, відтвори́ти, відби́ти, показа́ти, предста́вити, змалюва́ти, описа́ти, обписа́ти, обрисува́ти, окре́слити, ви́вести, обмалюва́ти. Він [Айвазовський] зобразив битву під Гангутом, Чесменський, Наварінський, Сінопський та інші славетні морські бої (О. Довженко); Артистові сцени потрібно.. відобразити перед глядачем тип з усією характерною життєвою правдою (П. Саксаганський); Мова - і дійових осіб, і всього викладу - в художньому творі повинна також точно відтворювати час і місце дії (Ю. Смолич); У новому фільмі "Арсенал" я.. поставив собі за мету показати класову боротьбу на Україні в період громадянської війни (О. Довженко); Ми повинні змальовувати своїх героїв.. у всій багатогранності їх інтересів і складності характерів, показувати в праці й побуті (О. Левада); Вона описувала усі подробиці, яких ніколи не бачила, .. малювала картину так, наче вона випечена була у неї на червоних повіках, що закривали очі. І голос у неї звучав, як у стародавніх пророків (М. Коцюбинський); Цю фразу говорила недавно Маруся, обмальовуючи звичаї і вдачу басарабської інтелігенції (І. Нечуй-Левицький).

Ілюстації