Макотрус

Макотрус, -са, м. Время собиранія маку.

Макотрус (маковія) - час зборів маку, а також народна назва православного свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього, або Свято Всемилостивого Спасу та Пресвятої Богородиці, яке відзначають у перший день Успінського посту 14 серпня (1 серпня за старим стилем).

Свято Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього прийшло до нас з Візантії, де було встановлене не пізніше ІХ ст. Воно полягало у перенесенні з імператорського палацу до храму Софії частини хреста Господнього, що збереглась. Протягом двох тижнів цю святиню носили по Константинополю з метою «відвертання хвороб», для очищення міста від злих духів, які за давніми віруваннями приносили епідемії страшних хвороб. За допомогою хреста освячували воду, щоб вона стала чистішою та щоб йшли дощі у спеку.

В цей день у церквах святять воду, квіти й мак. Ранком лине до церкви цілий карнавал осінніх квітів. Дівчата, жінки, хлопці й чоловіки — всі по-святковому вбрані йдуть до церкви й несуть на посвяту великі китиці жовтих купчаків, чорнобривців, чебрецю, кудрявців, настурцій, рути-м'яти, нагідок, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля, васильків та великі достиглі голівки маку.[1]

Поміж звичайним городнім маком дівки-чарівниці часто святять ще й мак-видюк, що в народньому знахарстві вживається як засіб проти чародійства: цим маком треба обсипати дім, і всі вроки та хитрощі відьми пропадуть безслідно.[1] Вірили, що коли "видюк" освятити три, сім або дев’ять разів (а святити можна було й на Маковєя, й на Великдень), то його сила ставала непереможною.[5] Цей день увесь належав дітям та дівчатам. Дорослі дівчата також святкували й не працювали в цей день. Вони збиралися, ходили в ліс по зілля, збиралися гуртками, проводили свої жартівливі ігри, а в лісі співали спасівчані пісні[6]. Спеціально дівочими чарівними квітами в "маковійській квітці" - це були: любисток, чебрець, ласкавці, кудрявці[6]. До "маковійської квітки" додавали і голівку невеличкого соняшника, і все це пов'язували червоною стрічкою[2], щоб уся родина була здоровою[6]. Дехто додавав кілька стеблин конопель чи льону. Бувало голівки маку в'язали в окремий букет (щоправда, так робили рідше).

У такому букеті кожне зело мало свій символ:

рута-м'ята мала оберігати від усякої напасті і додавати здоров'я,

ласкавці - щоб у родині була ласка, злагода і щирість,

кудрявці - аби у хлопців в'юнились кучері й любили їх дівчата,

а сонях уособлював небесне світило, щоб воно було завжди ласкавим і милосердним для людей, тварин та рослин.

До кожної рослинки господиня зверталася з поетичними примовками.

У с. Стіна Томашпільському району Вінницької області і навколишніх селах маковейки називають "трійцями". Туди кладуть татарник колючий, миколайчики, цикорій дикий, полин гіркий, деревій, мелісу. До складу трійці також обов'язково кладуть кілька великих голівок маку, а якщо мають, то і дикий мак (видюк), колоски жита і пшениці, а також садові квіти. Іноді в трійцю кладуть невеликі за розміром квіти соняшнику. Господині можуть додавати і інші квіти та трави, користуючись власними смаками. В середину маковейки вставляють велику воскову свічку. Не виключено, що в більш давні часи це було три свічки, сплетені внизу воєдино, від яких збереглася назва "трійця". Трійцю зберігають протягом року коло ікон, вона прикрашає оселю, сповнює її гарними пахощами, слугує оберегом, а при потребі її використовують для лікування членів родини і худоби.[7]

За образами "маковійки" зберігаються аж до весни. Навесні мак розсівають по городі, а сухі квіти на Благовіщення дівчата вплітають до своїх кіс, — «щоб не випадало з голови волосся».[1]

З квітів при потребі готували ліки чи купелі.[2] Із свячених васильків робили кропильце, коли кропили свяченою водою молодих на весіллі або проводжали когось у далеку путь. [5] Обрядовою їжею на цей день є "шуліки". Готують їх так: печуть коржі, ламають на дрібні шматочки в макітру і заливають медовою ситою та розтертим маком.[1]

У деяких селах південної Київщини на Маковія встановлювали високі хрести, прикрашені квітками і головками маку. Зверху на них іноді чіпляли гарбузову маску із запаленою свічкою. За традицією, протягом цілої ночі хлопці та дівчата співали пісні й танцювали навколо маковіївського хреста свого «кутка», оберігаючи його від сусідів-однолітків[8]. Справою престижу було зберегти свій хрест і знищити чужий. У цьому звичаї проглядають пережитки ігрового суперництва молоді різних територіальних об’єднань села.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Див. Довідка:Посилання