Лякучий

Лякучий, -а, -е = Лякливий. Левч. 133.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЛЯКУЧИЙ, а, е.

1. Який легко лякається, усього боїться. Лякливий Янек Свєнціцький, бідний шляхтич, ..тихо схилився до пана Рогмунда (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 18);

// Який виражає страх, боязнь. Владний крик, і клацання затвора, і лякливе лопотіння ніг... (Володимир Сосюра, Так ніхто.., 1960, 25);

// Сповнений переляку, страху, побоювання. Йому стало жалко Василини, — таким благальним й лякливим був її погляд (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 103);

// у знач. ім. лякливий, вого, чол. Той, хто легко лякається, усього боїться. [Гайдар:] Не лякай, більшовики не з лякливих (Олександр Корнійчук, II, 1955, 69).

2. Якого легко сполохати; полохливий. Лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 213); Обачні дрохви голови звели, В траву хохітви залягли лякливі (Максим Рильський, III, 1961, 68).