Луста

Лу́ста, -ти, ж. Ломоть, кусокъ. У мене лусти хліба нема. Черк. у. Луста м'яса. ЗОЮР. Хоч яшна луста, да пшенишне слово. Ном. № 12920. Ум. лустка, лусточка. Хто лустку дасть на чужині, водицею його напоїть? Не пожинала лусточки хліба, ні ложечки соли. Чуб. V. 124.

Сучасні словники

ЛУ́СТА, и, жін., звичайно чого, діал. Шматок. Дядько відклав лусту хліба і огірок, витер рукавом сорочки вуса (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 214).

Ілюстрації

Медіа

Медіа:Банан на лусточки.gif.

Джерела та література

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 382. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 4. — С. 559.

Зовнішні посилання

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BB%D1%83%D1%81%D1%82%D0%B0
http://sum.in.ua/s/lusta