Луск
Луск
Зміст
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Луск, ку, м. Трескъ.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973.
ЛУСК, у, чол. Те саме, що лускіт. У хаті стало так тихо, що чуть, коли і муха пролетить. Коли-не-коли роздасться луск лави (Панас Мирний, I, 1954, 328); Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувало тут надзвичайно лунко (Олесь Гончар, III, 1959, 91).
Синоніми
ТРІСК (різкий або сухий звук, який утворюється, коли щось ламається, лопається, тріскає тощо), ТРІ́СКІТ, ЛУСК, ЛУ́СКІТ, ЛО́СКІТ діал.,ТРЯ́СКІТ рідко,ПО́ЛУСК рідко;ТРІСКОТНЕ́ЧА розм.,ТРІСКОТНЯ́ розм., ТРІСКОТНЯ́ВА розм. (безперервні або тривалі звуки).
Цитати української літератури з використанням слова "луск"
1. "Почувся трiск, i луск, i дзвiн -" (Крюс Джеймс - "Мiй прадiдусь, героi i я")
2. "Найменший шерхіт, луск гіллячки, шум пташиного крила, цокання копит — все резонувалось тут надзвичайно лунко, чисто, повноголосо" (Гончар Олесь Терентійович - "Прапороносці")
3. "Нараз луск, мов удар чимось твердим о підлогу, і проразливий жіночий крик: «Розбійнику! Кровопийце! Проч мені з очей! Проч, най тя не виджу на свої очі!»" (Франко Іван Якович - "Борислав сміється")
