Лунчак

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лунчак, -ка, м. Годовалый баранъ. Желех. ЛУНЧА́К «однорічний баран»

виникли в тих карпатських говорах, для яких був характерним перехід о в нових закритих складах в у 1. Самець вівці. Кучерявий баране, Чого гаєм скачеш? (Павло Чубинський, V, 1874, 244); Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 334).

Мов (як) баран на нові ворота, дивитися, (вирячитися і т. ін.), зневажл. — дивитися на кого-, що-небудь, виявляючи повне нерозуміння, здивування. Петро мовчав, тільки втелющився в Хлипала, мов баран на нові ворота (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 192); Як баран в аптеці [розумітися на чому, розбиратися в чому і т. ін.], ірон. — виявляти цілковите незнання якої-небудь справи.

2. Дика травоїдна тварина з довгою шерстю і вигнутими рогами, що живе у відкритій гірській місцевості. Гірський баран.

3. лайл. Про нерозумну, слабодуху людину. [Нартал:] Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Леся Українка, II, 1951, 489).

4. розм. Гребінь замету, крижини. На димарі повикручувало такі кудлаті барани, — і не пізнати, чи то людське житво, чи навернуло таку кучугуру снігу?.. (Панас Мирний, III, 1954, 10); // М'ясиста середина кавуна. Кавун хруснув і розколовся зигзагами на дві рівні половинки. — Яку береш? — Та все одно, — сказав Альоша. — Бери ось цю, вона з бараном (Іван Микитенко, II, 1957, 191). похідні утворення від [ло́ни] «торік» виникли в тих карпатських говорах, для яких був характерним перехід о в нових закритих складах в у ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ лу́нчи́на «торішня бринза або солонина Шух; минулорічне сало або м’ясо МСБГ; торішнє (наприклад, сіно) Ж» лу́нщина лу́нщинє «тс.» --Аліна Юріївна (обговорення) 14:30, 16 листопада 2019 (EET)