Лиман

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Лима́н, -ну, м. 1) Лиманъ, расширенное устье рѣки. Чорна хмара зза лиману небо, сонце криє. Сине море звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Чорним морем далеко гуляли... На лиманріку іспадали, к ДніпруСлавуті низенько уклоняли. Дума. 2) Большое и глубоководное озеро, незаросшее камышемъ. Браун. у. 3) Раст. Ranunculus acris. ЗЮЗО. І. 133. |}

Сучасні словники

ЛИМА́Н, у, чол. Затока з морською водою в гирлі річки або озеро поблизу моря, іноді багате на грязі з лікувальними властивостями. Дністро вливався в закруглений лиман, неначе вилазив з зелених густих очеретів (Нечуй-Левицький, II, 1956, 219); Грязі бердянського лиману — особливий дар природи. Вони містять у собі дуже цінні лікувальні речовини (Радянська Україна, 14.X 1965, 4); * Образно. Твої сині очі — лимани — Ясніють у щирім привіті (Микола Нагнибіда, Зустрічі.., 1955, 46). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 485.

Ілюстрації

016.jpg Hadj liman.JPG Odesskie-limany-1.jpg Pelengas2.jpg
{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут суспільства}}