Латинь
Лати́нь, -ни, ж. = Латина.
жін., розм. Латинська мова. Кожного ранку приходить він учити їх хлопчика латині і після лекції довго сидить із балакучим старшиною (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 38).
▲ Вульгарна латинь — просторічна латинська мова на відміну від класичної; народна латинь. [1]
Зміст
Значення у сучасних словниках та енциклопедіях
lingua Latina - одна з давньоіталійських індоєвроп. мов, що лягла в основу формування сучас. романських мов. Спочатку розвивалася на базі діалекту мешканців Рима та його околиць. У 9—8 ст. до н. е. — мова племені латинян [обл. Лацій (Latium) на заході центр, частини Апеннінського п-ва]. Перші писемні пам'ятки Л. м. відомі з 7—6 ст. до н. е. (фрагменти т. з. царських законів, написи на побут, речах, камінні тощо). Розвиток літературної Л. м. почався у 3 ст. до н. е. і тривав понад 2 тис. років.
Історія
Латинська мова — мова італійської групи індоєвропейської сім'ї мов.
Латини заклали Рим, який згодом став столицею величезної Римської імперії, де панівною була латинська мова. Під впливом високої культури стародавньої Греції (підкорений у ІІ столітті до н.е.) римляни створили свою яскраву і багату культуру. Поряд з іменами великих грецьких мислителів, поетів, митців - Демокріта, Арістотеля, Гіппократа, Асхіла, Аристофана, Фідія - по праву стояти імена й чільних представників римської культури - Лукреція, Вергілія, Горація, Цицерона та ін.
Латинська мова на основі стародавнього племені латинів, що населяли область Лацій у середній частині Італії з центром у Римі.
Антична культура - культура стародавньої Греції і Риму — впродовж багатьох віків живила і продовжує живити європейську, а через неї світову культуру.
Епоха ранньої імперії виявилась дуже плідною для римської юриспонденції. Відбувається формування юридичних шкіл (Прокул, Сабін). Відома ціла плеяда славетних юристів: Цельс, Гай, Лабеон, Капітон, Юліан, Помпоній та ін. До нас дійшов твір римського юриста II ст. Гаю «institutiones» (інституції) у якому закладено основні поняття римського цивільного права.
Підсумком багатовікового історичного розвитку юриспонденції стала знаменита кодифікація римського права візантійським імператором Юстініаном.
Після занепаду Римської імперії латинська мова поступово перестає бути знаряддям живого спілкування людей: шляхом природного розвитку, через народну латину, вона дає початок формуванню нових романських мов. Крім того як писемна мова, класична латина протягом століть залишається панівною в науці, у тому числі медицині, освіті, юриспруденції, діловодстві та в ін. сферах суспільного життя і виходить далеко за межі колишньої Римської імперії. Досить згадати, що й в Україні латинська мова відігравала у свій година значну роль. Величезна кількість латиномовних документів, що є джерелом пізнання історії, науки і культури нашого народу, чекають своїх дослідників в історичних архівах, книгосховищах, музеях.
Усвідомивши приоритетну роль латинської мови в галузі науки і культури, зрозуміємо, чому словами латинського (й грецького) походження рясніє лексика багатьох мов, у тому числі й української (наприклад, демократія, консолідація, гуманізм, культура, інститут, студент). Лексичне багатство латинської та грецької мов служити незамінною основою для створення і постійного збагачення міжнародної термінології, передусім медичної і фармацевтичної. Вивчення латинської мови в навчальних заставах має, передусім, практичний характер.
У розвитку літературної латинської мови є такі періоди:
I. Період докласичної латині (III — початок І століть до н.е. ). До цього періоду відносяться праці на латинській мові по науковим та медицинським питанням, наприклад праця Катона "De re rustica" ("Про сільське господарство"), у якому зустрічається багато слів медичного характеру, взятих з розмовної мови.
II. Класичний період (І століття до н.е.), мова якого відома нам дуже добрі. У цей період літературна латинська мова досягає досконалості у творах видатних письменників, філософів, вчених та поетів ( Цицерона," Цезаря, Лукреція, Катулла, Горація, Вергілія, Овідія та ін.). Особливо треба зауважити працю великого матеріаліста давнини Лукреція, "de rerum natura".
III. Післякласична латинь епохи Імперії (І та II століття н.е.). Велике різноманіття наукової літератури. Найбільш відомими творами цього години є твір Авла Корнелія Цельса (І століття н.є.) "Про медицину" також багатотомні праці грецького філософа, вченого та лікаря Клавдія Галена, який писав на грецькій мові, але проживаючого та працюючого в імператорському Римі. Його дій, посвячені науковим та практичним питанням анатомії, етнології та лікування різних хвороб, приготування різноманітних ліків, були верхівкою античної післягіпократовою медициною; смороду також зробили значний вплив на покоління лікарів багато століть тому. Найбільш значним науковою працею цього години є "Historia naturalis" ("Природнича історія") Плінія Старшого (23—79 pp. н.е.). Із 37 книг, складаючих цю енциклопедію, одна книга була посвячена антропології та фізіології людини, вісім книг — ботаніці, вісім книг — лікарським рослинам, п'ять книг — лікарським засобам тваринного походження. Пізніше, в III столітті н.е., з медицинських творів Плінія були зроблені висновки, зібрані в одну книжку, відому під назвою "Медицина Плінія". Подібними питаннями займався філософ та письменник Луцій Анней Сенека у творі "Naturales quaestiones" ("Природні проблеми"). Питанням виготовлення ліків присвятив свій твір ("Про ліки") римський лікар Скрібоній Ларг.
Усі ці автори приділяли велику увагу відшліфовуванню та уточненню научної мови медицини. У книзі Цельса часто зустрічаються розширені пояснення грецьких термінів підшукуючи найбільш точний еквівалент на латинській мові Гален.
IV. Пізня латинь (III—VI століття н.е.) не відрізняється величними працями по медицині, хоча і у ці століття з'явились різного роду популярні творів, написаних у віршованій формі, де давалися багаточисленні поради, різноманітні рецепти для лікування тварин та людей.
У 395 р. н.е. Римська імперія розпалась на дві імперії — Східну та Західну. У Східній, Візантійській імперії домінувала грецька мова, а в Західній — державною мовою називилася латинська.
Зараз латинській мові належить роль в утворенні і розвитку словникового складу сучасних мов, у формуванні інтернаціонального фонду. Вона виробила цілу словотворчу систему. Також латинська мова слугує засобом для утворення наукової, медицинської, технічної та інших термінологій. [2]
Латинська мова і сучасність
Латинська мова (Lingua Latina) – oдна з найстародавніших мов індоєвропейської rpyпи.Назва "латинська" походить від назви невеликого племені латинів (Latini), яке населяло давню область Лацій (зараз Лаціо), що знаходилaся в самому центрі Аппенінського півострова. Саме тут, згідно з легендою, в 753 році до н.е. брати Ромул і Рем заснували Рим (Roma). Рим проводив агресивну, загарбницьку політику. Разом з розширенням меж держави, зa рахунок завоювання все нових земель, поширюється і латинська мова.Вона охопила не тільки Середземноморський басейн, а й землі, що знаходяться далеко за його межами.
Латинська мова була державною мовою на всій величезній території Римської імперії і залишалася такою до самого падіння Західної Римської імперії (476 р н. е). Широке поширення латинської мови обумовлено її лексичним багатством, здатним охопити всі сфери людського життя, і граматичною стрункістю, стислістю і точністю виразів.
Після падіння Риму латинь втрачає свою розмовну функцію, тобто стає "мертвою"мовою.Вона стає мовою науки,юриспруденції, дипломатії, освіти. У середньовічних університетах викладання велося латинською мовою. Латинська мова поступово видозмінювалася, поліпшувалася, розвивалася і стала важливим засобом міжнародного та наукового спілкування.
Латинь - мертва мова
Латинська мова є важливим культурним явищем сучасного світу.Без цієї, здавалося б, «мертвої мови "неможливо уявити собі сфери людської діяльності.Якщо ретельно придивитися, то виявиться,що сфера використання латині досить широка і відрізняється значною різноманітністю.
Латинська мова в медицині використовується як міжнародна термінологія анатомії,фармакології, а також при складанні рецептів.Не має, мабуть, іншої такої професії, в якій світовий багатостолітній досвід відбився настільки точно, як на змісті професійної мови лікаря. Лікарю доводиться зустрічатися з латинською мовою і у повсякденній роботі – при читанні назв хвороб, анатомічних термінів, назв лікарської сировини, назв хімічних сполук і особливо в рецептурі.Сучасний лікар у своїй професійній мові вживає 60% слів латинського та грецького походження.Давня традиція використання латинської мови в медицині є об`єднуючим фактором для медиків всього світу і для уніфікації медичної освіти.
Латинь як офіційна мова використовується сучасної Католицькою церквою.На латині ведеться документація Ватикану і складаються послання римських пап.Відповідно до західної богословської традиції на латині досі пишуться дисертації і навіть проводяться диспути, молитви.У Ватикані склали словник, в який включені сучасні слова в перекладі на латинську мову. Напр., сигарета - fistula nicotiana, міні-спідниця-tunicu laminima. Складання такого словника - це лише одна з ініціатив папи Бенедікта XVI з популяризації латинської мови в світі.Він також має намір відкрити у Ватикані Академію латинської мови, покликану сприяти вивченню, використанню і поширенню латині.
На латині говорили римські юристи, законами яких ми користуємося й донині.Основи римського права закладені в більшості сучасних демократичних інституцій.
На питання про те, чи можемо ми вважати латинь мертвою мовою, польський письменник Юліан Тувім відповів так: «Яка же це мертва мова, якщо, не в`янучи, вона пережила тисячоліття».
Латинь продовжує жити не тільки в термінах, але і в численних крилатих виразах, афоризмах, прислів'ях.Їх можна зустріти в працях великих учених, творах письменників, промовах ораторів, та й у мові звичайних людей.Практично любий вираз має прихований сенс, що змушує думати, міркувати. [3]
Медицина і латинь
Латинь з’явилася задовго до нашої ери. Діалект римлян став основою для латинської мови. Назва мови походить від слова «Латиум», що було назвою області, столицею якої був Рим. Могутність Стародавнього Риму розросталося, мова поширювався разом з ним. Латинська мова вважався проявом високої культури.
Перші праці по медицині були створені стародавніми греками і римлянами. Ми досі використовуємо термінологію, запропоновану античними вченими тисячі років тому. Латинська мова вважалася єдиною мовою культури і науки в Західній Європі.
У наш час значення мови не втрачено. В описі та класифікації хвороб латині немає рівних. Щодня лікарі, фармацевти, медсестри постійно використовують латинська мова в медицині. наприклад, при читанні спеціалізованої термінології, написанні рецептів, лікарських засобів та хімічний сполук. Складаючи історію хвороби, лікарі пишуть латиною і назву медичного препарату, і коротку характеристику. Людині, яка знає латинь, буде легко розібратися у всій медичної термінології, навіть якщо вони йому зовсім незнайомі. Латинська мова в медицині став міжнародним, і латинизировал всі грецькі терміни. Тепер – це мова сучасної медицини і фармакології. Хоча латинь сьогодні вважають мертвим, все ж вона є невід’ємною частиною роботи кожного медика. Досі на багатьох міжнародних симпозіумах лекції та презентації проводять латинською мовою.
Вивчення латинської мови в медичному університеті переслідує тільки професійні мети – підготувати термінологічно знаючого лікаря. У медицині, як і в будь-якій іншій сфері, є свої терміни, поняття і позначення, які наповнюють мову, і їх не можна викреслити. Сьогодні існує багато суперечок з приводу використання латинських термінів у рецептах і картах пацієнта. Без знання латини неможливо отримати медичну освіту. Фахівець середньої ланки повинен розуміти всю термінологію, яку він буде зустрічати, і якою буде користуватися на практиці. [4]
Юриспруденція і латинь
Вивчення латинської мови на юридичному факультеті має бути пов’язане із спеціальними дисциплінами, такими як основи римського цивільного права та ін.
Цицерон був творцем латинської мови: з важкої, неоковирної зброї виковував тонку, гостру рапіру, яка проникала у найпотаємніші вигини людської думки. Він виголосив понад сто промов, тексти п'ятдесяти семи збереглися і є риторичною скарбницею для усіх часів та народів.
На ґрунті римського права склалися численні поняття цивільного права. Юридичні терміни і поняття, що набули поширення в усіх країнах (наприклад: арбітраж, вето, прокуратура та багато інших ) найкраще засвоюються під час вивчення римського права.
Юристи вивчають також судову медицину. В своїй діяльності їм доводиться мати справу з рецептами, написаними латинською мовою, знайомитися з історією хвороби, висновками судових лікарів і медичних експертів.
Активне засвоєння інтернаціональної латинської лексики та фразеології – це важливе завдання юриста, який вивчає латинську мову. [5]
Творчість письменників, які зверталися до латинської мови
Практика застосування латинської мови як міжнародної мови науки, а також як мови літературної творчості, що продовжує стару гуманістичну традицію характеризує динаміку цього руху за живу латинь. Основний показник тут - наявність журналів, що публікують наукові статті латинською мовою.
Багато журналів, як, наприклад, варшавський "Meander",.публікуючи основний текст статей польською мовою, супроводжують їхній латинської резюме. Оксфордський науково-популярний журнал "Greece and Roma", що видається англійською мовою, майже в кожнім номері надає місце для публікації латинських віршів, а також розважальним матеріалам - кросвордам і т.п. - латинською мовою.
Нарешті, латинською мовою видаються журнали, спеціально присвячені живий латині: "Latinitas" (Ватикан), "Palaestra Latina" (Барселона), "Vox Latina" (Саарбрюккен), "Vita Latina" (Авиньон), "Orbis Latinus" (Мендоса, Аргентина). У цих журналах систематично публікуються результати роботи, що ведеться в різних країнах, по нормуванню новолатинської лексики. Критичний звід цих матеріалів у виді фундаментального словника складає одну з найважливіших задач, включених у програму діяльності Міжнародної академії сприяння латинської освіченості.
Не можна не згадати тут також і про книги новолатинської поезії останніх десятиліть. Такі збірники віршів видатних латинських поетів сучасності Уго Энрико Паоли (Флоренція, 1961) і Германа Веллера (Тюбинген, 1946), збірник "Vita Camena", що містить зразки творчості п'ятдесятьох авторів із сімнадцяти країн (Цюріх, 1961), збірник "Carminalatinarecentiora" (Лейхлинген, 1974). [6]
Цікава інформація
- Величезна кількість латинізмів наявна в лексиці всіх європейських мов.Багато слів латинського походження є також в українській мові. Вони щільно увійшли і прижились в українській мові без істотних змін звучання і значення. Напр., такі слова, як момент, результат, театр, ректор, декрет, алібі, студент, аудиторія, та інші звичайні в речі звичайної людини.
- На сьогодні, найбільше вживання латинських слів можна побачити в міжнародній загальнополітичній термінології, напр., persona grata – бажана людина, persona non grata – небажана людина, гуманізм, республіка, асоціація, диктатура, інтернаціональний та інші.
- Існує багато періодичних видань, присвячених живій латині.Журнал "Vox Latina" випускається в Німеччині ось уже 40 років.А італійці вже 30 років випускають комікси на латині. Радіо Фінляндії (Radiophonia finica generalis) кожної неділі передає короткий випуск новин латинською мовою.
Крилаті вислови
Divĭde et impěra – Розділяй і володій. Dixi et anĭmam meam levavi – Сказав – і полегшив свою душу. Docendo discĭmus – Вчимося навчаючи. Doctrina multĭplex, verĭtas una – Наук багато, істина одна. Domus propria est dоmus optĭma – Власний дім – найкращий дім. Ducunt volentem fata, nolentem trahunt – Охочого йти доля веде, небажаючого – тягне. Dum spiro, spero – Поки дихаю, сподіваюсь. Duobus litigantĭbus tertius gaudet – Коли двоє сперечаються, третій радіє. Dura lex, sed lex – Закон суворий, але закон. E cantu dignoscĭtur avis – За співом розпізнається птах. E duobus malis minus eligendum est – З двох бід обирають меншу. E fructu arbor cognoscĭtur – За плодом дерево пізнається. Edĭmus, ut vivamus, non vivĭmus, ut edamus – Ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти. Elephantum ex musca facĕre – Робити з мухи слона. Errando discĭmus – Вчимося помиляючись. Veni, vidi vici – Прийшов, побачив, переміг. Vox popŭli vox Dei – Голос народу, голос Божий. [8]
Ілюстрації
).
).
).
