Кізка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Кізка, -ки, ж. Ум. отъ кова. 1) Козочка. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066. 2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ. Кізли. См. Ковел.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КІ́ЗКА, и, жін. Зменш.-пестл. до коза 1, 2. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 267); [Преторіанець:] Дай шнурка, ми спутаємо кізку, щоб не брикала дуже (Леся Українка, II, 1951, 127);

  • У порівняннях. Метнулась Харитя до мисника, легесенько, мов кізка, стрибнула на лаву (Михайло Коцюбинський, I, 1955

Великий тлумачний словник сучасної української мови

кізка -и, ж. Зменш.-пестл. до коза 1), 2).


Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 159.

Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. — К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. — 1728 с.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/

http://slovopedia.org.ua/93/53402/889692.html