Кукіль

Кукіль, -колю, м. Раст. Куколь, Agrostema githago. Лв. 96. Нехай радіє, поки надію серце гріє, поки росте з того зерна або кукіль, або пшениця. Шевч. 554. Вроди, Боже, житопшеницю, всяку пашницю, без куколю, без метлички. Чуб. III. 451. Ум. Куніле́ць, кукільчик. Між щирим зерном єсть і кукілець. О. 1862. І. 65. Ой стану я, стану на нивці пшеницею... А я біля тебе буйним кукільчиком. Чуб. V. 574.

Сучасні словники

КУКІ́ЛЬ, колю, чол. (Agrostemma, L.). Бур'ян родини гвоздикових із темно-рожевими, зрідка білими квітками й отруйним насінням; росте серед хлібних злаків. Хома журився, Що.. кукіль у просі зародився (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 159); Як вона любить тепер оте жито, ті блаватки та цвітки куколю, що де-де блискають, мов сині та рожеві зірки серед лісу золотистих стебел!.. (Іван Франко, I, 1955, 256); — Оцей жовтий — осот, а червонуватий — кукіль. Найлихіші вороги наших ланів (Олесь Донченко, VI, 1957, 36); * Образно. Будь сіячем, і хай життя твоє Насущний хліб, а не кукіль дає (Любов Забашта, Пісня.., 1961, 19); — Одним словом, товаришу Нерчин, вам доведеться виполоти у своїх поглядах, а можливо, й уподобаннях немало куколю (Натан Рибак, Час, 1960, 321).