Куйовдити

Куйовдити, -джу, -диш, гл. 1) Всклокочивать. 2) Мести (о мятели). А що, Петре, чи далеко заїдемо? бач, яка хуртовина! бач, як куйовдить. О. 1861. V. 66.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КУЙОВДИТИ, джу, диш, недок.

1. перех. Те саме, що кошлатити (про волосся, вовну і т. ін.). Серед плавнів коло хатки лишилась на хазяйстві лише коза і жалібно мекала, коли осінній вітер куйовдив її білу шерсть (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 377); Ніжна дівоча рука куйовдить милі кучері (Юрій Яновський, IV, 1959, 197); Матвій п'ятірнею куйовдив чорну бороду (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 68).

2. перех. і неперех. Крутити, мести (про завірюху, вітер). Надворі завірюха куйовдила, буря сумно вила у димар, холоду хату перся (Панас Мирний, I, 1954, 85); Поривний вітер задирав сніг проти шерсті, куйовдив, вихрив, перекидав у порожні підворітні (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 284).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 386.

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Будора́жить – баламу́тити кого́-що, розбудора́жувати, коло́шкати, ґвалтува́ти, розбу́ркувати, куйо́вдити. [Що ти кричи́ш, що ти ґвалту́єш куто́к?]. • Взбудора́жить – збаламу́тити, розбудора́жити, розтурбува́ти, зґвалтува́ти, розбу́ркати, скуйо́вдити. • -женный – збаламу́чений, розбудора́жений, розтурбо́ваний. Вскло́чивать, -ся, всклочи́ть, -ся – ко́шлати, -ся, поко́шлати, -ся, переко́шлати, -ся, кудо́вчити, -ся, покудо́вчити, -ся, скудо́вчити, -ся, куйо́вдити, -ся, покуйо́вдити, -ся, скуйо́вдити, -ся; сов. поколо́шкати, -ся, заку́страти, -ся, розку́йдити, -ся, Срв. • Растрепа́ть и Вз’еро́шивать. Вскло́ченный – поко́шланий, покудо́вчений, скудо́вчений, скуйо́вджений, покуйо́вджений, поко́шланий, розко́шланий, заку́шланий, заку́страний, розку́йданий, кошла́тий. • Срв. Растрё́панный, Вз’еро́шенный. Вскло́ченная голова – ку́дла, ку́чма. • Человек со -ной головой – кудла́нь, кудлі́й, кудла́ч, кучмі́й, ку́штра, ку́чма. Еро́шить, сов. вз’еро́шить (всклочивать, взбивать: о волосах, о шерсти и т. п.) – куйо́вдити, сов. накуйо́вдити [Куйо́вдити воло́сся], ко́шлати, ку́длати, кудо́вча[и]ти (-чу, -чиш), коструба́чити. Запу́тывать, запу́тать – 1) что (перепутывать) – заплу́тувати, заплу́тати, запу́тувати, запу́тати, забо́рсувати, забо́рсати й забурсува́ти що, (о мног.) позаплу́тувати; (о волосах: вз’ерошить) ку́длати, заку́длати, куйо́вдити, за[с]куйо́вдити, (о мн.) поку́длати, покуйо́вдити. • -тать дело – заплу́тати спра́ву; 2) кого (приводить в замешательство) – заплу́тувати, заплу́тати, збива́ти, зби́ти кого́. [Слі́дчий заплу́тав його́ геть, він не знав, що й каза́ти (Київ)]; 3) (увязывать верёвкой что-л.) зав’я́зувати, зав’яза́ти, ув’я́зувати, ув’яза́ти що, зашнуро́вувати, зашнурува́ти, ушнуро́вувати, ушнурува́ти що; 4) кого во что – заплу́тувати, заплу́тати, уплу́тувати, уплу́тати кого́ в що, (о мног. поза[пов]плу́тувати), уверта́ти, уверну́ти, вкру́чувати, вкрути́ти кого́ в що; см. Впу́тывать. -тывать, -тать кого в дело – за[в]плу́тувати, за[в]плу́тати кого́ в спра́ву, пришива́ти, приши́ти кого́ до спра́ви. • -тывать, -тать (завлечь кого во что) – заплу́тувати, заплу́тати кого́ в що, затене́тити кого́. [Щоб мо́лодіж мою́ лица́рську ви у любо́вні сі́ті заплу́тали? (Грінч.)]; (влюбить в себя) закоха́ти кого́ в се́бе, закрути́ти кого́, кому́ го́лову. Зашеро́шить – 1) закуйо́вдити, зако́шла́ти, заку́чмити, поча́ти куйо́вдити; 2) (вз’ерошить: волосы, шерсть) скуйо́вдити, поко́шла́ти, наку́чмити (воло́сся, шерсть, во́вну). Клокоти́ть – ку́длати, кудо́вчити, куйо́вдити, па́тлати що. Косма́тить – 1) (взбивать космы) косма́чити, ко́шлати, куйо́вдити кого́, що; 2) (срывать платок) косма́чити, простоволо́сити кого́. Куде́лить – 1) (что) куже́лити, куйо́вдити, ко́шлати, ку́длати, коструба́чити що; 2) (кого) чу́бити, скубти́ кого́. Кудла́тить, -ся – ку́длати, -ся, ко́шлати, -ся, куйо́вдити, -ся, коструба́чити, -ся. Лохма́тить, -ся – куйо́вдити (-вджу, -вдиш), -ся, ку́длати, -ся, ко́шлати, -ся, па́тлати, -ся.