Крук

Крук, -ка, м. = Крюк. Висить пуга на круку, буде жінці і дяку. Ном. Ум. Кручо́к.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КРУК, діал. КРЮК, а, чол. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі); ворон. Не штука вбити крука: злови-но живого (Номис, 1864, № 7250); Закрякали чорні крюки, Виймаючи очі; Заспівали козаченьки Пісню тії ночі (Тарас Шевченко, I, 1963, 45); Круки — нечисленні осілі птахи України. Живляться вони гризунами, комахами. Поїдають також різні покидьки й трупи тварин (Вечірній Київ, 4.II 1961, 4); * Образно. Ридає вночі віоліна. О музико, серця не край! В диму і крові Україна, розтерзаний круками край (Володимир Сосюра, II, 1958, 242); * У порівняннях. Польська шляхта і татари налітали із заходу і сходу, мов ті круки (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 243). ♦ Білий крук — те саме, що Біла ворона (див. білий).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 372.