Кричати

Крича́ти, -чу́, -чи́ш, одн. в. крикнути, -ну, -неш, гл. Кричать. Кричить на десятій вулиці чутно. Ном. № 3452. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Шевч. 77. Ой як крикнув Гамалія. Шевч. 61. Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. Левиц. І. 4. Кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. Все море зараз спузиріло, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув, як на пуп. Котл. Ен.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Іноземні словники
- 2.1 Словари и энциклопедии на Академике
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Цікаві факти
- 5.1 Крик (картина Мунка)
6 Див. також
- 6.1 Галасувати
- 6.2 Дертися

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КРИЧАТИ, чу, чиш, недок. 1. неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. У балці стало щось кричать (Тарас Шевченко, II, 1953, 187); Вічно товчуться [у заїзді] оті створіння [люди], кричать, метушаться і смітять (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 223); Вороги металися в паніці серед соняшників.., кричали, вили (Олександр Довженко, I, 1958, 131); * Образно. Все кричало в ній протестом, і жалем, і розпачем (Олесь Гончар, II, 1959, 195); // Голосно плакати, ридати, голосити. Жінки, порозпускавши коси, Розхристані і без свиток, ..По мертвих жалібно кричали (Іван Котляревський, I, 1952, 273); Дитина, чую, аж із шкури вибивається, кричить... (Панас Мирний, I, 1954, 94); І раптом крик: чиїсь діти кричать (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 17); // Видавати пронизливі звуки (про тварин, птахів). Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють (Тарас Шевченко, I, 1951, 36); Цілими днями люди й худоба ковтають гарячу степову порохняву. Кричать верблюди. Натужно ревуть непоєні воли (Олесь Гончар, II, 1959, 110); // перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену тощо). Кричать гудки, мов сурми бою, і трактор владною ходою у полі чорну ріже путь (Володимир Сосюра, I, 1957, 156); Вона [сирена] кричала методично, важким ревом пробиваючи пелену туману (Юрій Яновський, II, 1958, 50). ♦ Криком кричати див. крик; Кричати в одну душу — настирливо, безперервно, сильно кричати. Кричить в одну душу (Номис, 1864, № 3460); Кричати на все горло (на весь рот і т. ін.); Кричати на всю хату (вулицю і т. ін.); Кричати [наче, як, мов і т. ін.] на живіт (на печінки, на пуп і т. ін.); Кричати не своїм голосом — дуже голосно, надривно кричати; горлати, репетувати. Слуг кличуть патріархально: одчинять вікна або двері й на все горло кричать: — Владек! Касюі Марино! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 394); Та спорять, та кричать на усю хату (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 484); Деякі діти кричали на весь рот (Панас Мирний, IV, 1955, 195); Кричить наче на печінки (Номис, 1864, № 3455); У Йвана та Петра дві хати запалали, А Йван з Петром сами себе не рятували; А тілько.. кричали на живіт (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 176); Кричить як на пуп (Номис, 1864, № 3456); Без шапки біг за Юрішком нещасливий батько, мати кричала не своїм голосом (Гнат Хоткевич, II, 1966, 191). 2. перех. Дуже голосно щось говорити, вигукувати, співати. Кричали друзі незнайомі Слова вітання в темноту (Максим Рильський, II, 1960, 310); На білому снігу зачорніли постаті бійців, вони бігли і кричали «ура»... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498); Сьогодні парубки.. не кричать своїх пісень на вигоні, бо будень (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 188). ♦ Кричати [на] пробі див. пробі; На ґвалт кричати див. ґвалт; Хоч кричи пробідив. пробі. 3. неперех. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням тощо. А серед базару Стоїть Гонта з Залізняком, Кричать: «Ляхам кари! Кари ляхам, щоб каялись!» (Тарас Шевченко, I, 1963, 117); [Слуга (кричить до народу):] Гей, слухайте, вона нас проклинає! (Леся Українка, II, 1951, 128); Шестеро уланів налетіли на Остапа. — Остапе, Остапе, не давайся! — кричав Тарас, врубуючись в гущу ляхів(Олександр Довженко, I, 1958, 264). 4. неперех., на кого і без додатка. Із криком лаяти кого-небудь; сваритися. Не той голова, що дуже кричить, а той, що вміє навчить (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 393); Наум сердиться, кричить на жінку, що йому не помага (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 81); — Та чого ж ви, дідусю, злякались? Я ж на вас не кричав, не грозив (Іван Франко, XIII, 1954, 135); — Ти чого не на роботі? — Бачиш? Хліб печу. — А робота на полі хай сама робиться? — Не кричи. Ти не в лісі (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 68). 5. неперех., про кого — що, а також із спол. що, перен. Настирливо й набридливо говорити, писати, повідомляти про кого-, що-небудь. Кричите, Що бог создав [створив] вас не на те, Щоб ви неправді поклонились!.. (Тарас Шевченко, I, 1951, 331); Це був він, Марко Баніт, про якого по всьому місту кричали барвисті афіші (Дмитро Ткач, Арена, 1960, 65); Найбільший в Європі канал, в газетах про нього кричимо, і така неувага до ..людей... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 81). 6. неперех., перен. Виразно виділятися на загальному тлі, впадати в око. Я.. не дбав.., щоб вона [ідеологія] у мене кричала з творів, вважаючи це за нехудожній.. спосіб пропаганди (Степан Васильченко, IV, 1960, 53); // Приваблювати, спокушати покуштувати. Матрос, подивився на.. вітрину, звідки кричали смачні пиріжки, ковбаси та інші принадні речі (Іван Микитенко, II, 1957, 242); // Виразно свідчити про щось. Твоя ноша [одяг] кричить кождому, що ти мужик (Лесь Мартович, Тв., 1954, 205); Вся моя поведінка кричала про безумне захоплення ним(Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 311).

"Словопедія"

КРИЧАТИ (видавати крик) розм. репетувати, дертися, (дуже голосно) ґвалтувати, горлати, (з плачем) голосити, лементувати, (зі сваркою) гримати, (від болю) йойкати// здіймати галас, піднімати ґвалт, горло дерти. крича́ти дієслово недоконаного виду

КРИЧАТИ волати, галасувати, ґвалтувати, горлати, р. желіпати, зіпати, ід. криком кричати, кричати не своїм голосом, кричати, як на пуп <як на живіт>, кричати на все горло, дерти горло; (збуджено) лементувати, репетувати;(вигукувати) гукати; (пронизливо) верещати, вищати; (коротко) гиркати, гарикати, гримати; (гнівно) зикати;(з йойком) зойкати, йойкати; (раз-у-раз) г. галайкати; (люто) ревти; (на кого) сваритися, сварити кого.

КРИЧАТИ несов. - кричати, сов. - крикнути кричать, крикнуть; разг. орать, заорать (громко, сердито); несов. вопить (неистово) кричати (як) на живіт — разг. вопить [кричать, орать] благим матом КРИЧАТИ

крича́ти (гука́ти) / кри́кнути (гукну́ти) (на) про́бі. Кликати на допомогу. Став пан Уласович не своїм голосомпробі кричати та за боки хвататись... (Г. Квітка-Основ’яненко); — Мовчки, заложивши руки, сидіти не годиться. Треба пробі гукати (Панас Мирний); Якби хто крикнув на пробі, .. люди вибігли б з хат та кинулись осліп одні на одних (М. Коцюбинський).

хоч ґвалт (про́бі) кричи́. Уживається для вираження надзвичайно скрутного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. Часу не вистачає хоч ґвалт кричи (З усн. мови); (Бабуся:) Так її ж тепер до завтра не добудишся, хоч пробі кричи (І. Кочерга); Залишився під кінець самотнім, хоч пробі кричи (І. Сочивець).ма́ло не про́бі кричи́. Маланка мало не пробі кричала, щоб швидше ділили землю (М. Коцюбинський).

хоч кри́ком кричи́. Уживається для вираження надзвичайного або безвихідного становища, відчаю і т. ін. Стіна була гола і гладенька .. Зачепитись не було за що, хоч кричи криком (С. Голованівський); А тут, як назло, хоч криком кричи, усі рани занили, запекли, ніякого терпіння (В. Логвиненко); Одне лише у нас (у клубі) не ладиться — з танцями. Нема кому навчити молодь, хоч криком кричи! (С. Кравченко). хоч кричи́.Зима, морози, а в його топить нічим... Ну, хоч кричи — нічим (А. Тесленко).

хоч ляга́й та (й) помира́й (вмира́й). Уживається для вираження відчаю у дуже скрутному, безвихідному становищі; надто тяжко. — Голі й босі, хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник). хоч ляга́й та вмира́й і “про́бі” не кричи́. — Поля в іншого скибка, а в іншого й нічого, випасу нема, ліс дорогий!.. Тоді хоч лягай та вмирай і “пробі” не кричи (М. Коцюбинський). хоч ляж та й вмира́й. — Хоч ляж та й вмирай! — каже ця молодиця, як вони узялися полоти.— .. Ні, ні! — каже Галя,— ви не горюйте! (Марко Вовчок); // Немає сил терпіти, витримувати щось; дуже боляче. Коли міняється погода, то крутить усе тіло Нечипорове, ниють рани. Як застануть бригадира оці болі на полях — хоч лягай та помирай (М. Зарудний); — Ріже мене і пече попід боками.. Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник).

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Кричати, -чу́, -чи́ш, [p]одн. в.[/p] крикнути, -ну, -неш, гл. Кричать.Кричить — на десятій вулиці чутно. Ном. № 3452. Кричать сови, спить діброва, зіроньки сияють. Шевч. 77. Ой як крикнув Гамалія. Шевч. 61.Стара крикнула, кинулась до його і заголосила. Левиц. І. 4. кричати на пуп. Кричать благимъ матомъ. Все море зараз спузиріло, водою мов в ключі забило, Еней тут крикнув, як на пуп. Котл. Ен.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

кричати -чу́, -чи́ш, недок. 1) неперех. Видавати крик; волати, галасувати, репетувати. || Голосно плакати, ридати, голосити. || Видаватипронизливі звуки (про тварин, птахів). || перен. Гучно, пронизливо густи, свистіти (про гудок, сирену тощо). 2) перех. Дуже голосно щось говорити, вигукувати, співати. 3) неперех. Дуже голосно звертатися до кого-небудь із закликом, попередженням тощо. 4) неперех., на кого і без додатка. Із криком лаяти кого-небудь; сваритися. 5) неперех., про кого – що, а також із спол. що, перен. Настирливо й набридливо казати, писати,повідомляти про кого-, що-небудь. 6) неперех., перен. Чітко вирізнятися на загальному тлі, впадати в око. || Приваблювати, спокушатипокуштувати. || Виразно свідчити про щось.