Крихітка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кри́хітка, -ки, ж. Ум. отъ крихта.

Сучасні словники

1. Дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (переважно хліба). Отак вона научала, Болящих лічила. А з убогим остатньою Крихтою ділилась (Тарас Шевченко, I, 1951, 373); Баба мала за пазухою півхліба.. і крихту солі (Іван Франко, IV, 1950, 30); Біліє розсипане вапно, крихти цементу... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 238). ♦ Крихти в роті не було; І крихти в рот не брав (не брала і т. ін.) — зовсім нічого не їв (не їла тощо). Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу ж пішов з дому (Андрій Головко, II, 1957, 526); — Може, гарячого чогось з'їси?.. Ти ж учора й крихти в рот не брала (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 388)

Ілюстрації

Крихта1.jpg Крихта2.jpg Крихта3.jpg

Медіа


Джерела та література