Крихта
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках 1. Дрібненька частинка, шматочок, грудочка чого-небудь (переважно хліба). Отак вона научала, Болящих лічила. А з убогим остатньою Крихтою ділилась (Тарас Шевченко, I, 1951, 373); Баба мала за пазухою півхліба.. і крихту солі (Іван Франко, IV, 1950, 30); Біліє розсипане вапно, крихти цементу... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 238). ♦ Крихти в роті не було; І крихти в рот не брав (не брала і т. ін.) — зовсім нічого не їв (не їла тощо). Нашвидку перекусивши, бо з самого ранку крихти в роті не було, Артем зразу ж пішов з дому (Андрій Головко, II, 1957, 526); — Може, гарячого чогось з'їси?.. Ти ж учора й крихти в рот не брала (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 388). 2. перен. Про дуже незначну, мізерну кількість чого-небудь. Приніс я тобі грошенят крихту: п'ять карбованців (Марко Вовчок, I, 1955, 141); Скрізь блукають голі-босі, Крихти лану ждуть і досі (Павло Грабовський, I, 1959, 266); Повірте, що я не стану витрачати дорогоцінної крихти часу на зайве (Юрій Яновський, II, 1958, 14). 3. у знач. присл. крихту, розм. Дуже мало; трохи. — Допоможи він [батько] мені крихту, каплю... і я б тепер багач на всю губу був (Панас Мирний, I, 1954, 197). ♦ До [останньої] крихти — цілком, до кінця, зовсім; геть усе (усі). — І все до крихти розказала [княжна]... Мені і Ксенії сестрі (Тарас Шевченко, II, 1963, 36); Тепер тільки розумний та хитрий здолає жити, а дурні мусять геть до крихти вигинути... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 112); — Хорошого, Свириде, рибалку маєш, — відриває [Руденко] очі друга від землі. — Чесний до останньої крихти, а твердий, мов камінь (Михайло Стельмах, II, 1962, 214); Не зосталося (не зостанеться) й крихти чого — зовсім нічого не залишилося (не залишиться). — Сьогодні, — попередила Текля Юру, — доведеться, мабуть, збігати на базар двічі, бо з'їли чисто все, що було вдома, і на кухні не зосталося й крихти (Юрій Смолич, II, 1958, 39); Ні (ані, і) крихти; Ні (і) на крихту — анітрохи, ніскільки, аж ніяк. Гомер зробився незрівнянним майстром грецької мови, не вмівши ані крихти граматики (Іван Франко, XVI, 1955, 246); Всі сердито загукали, та не збентежився ні крихти хлопець (Леся Українка, I, 1951, 293); В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 108). 4. перен., пестл., рідко. Те саме, що крихітка 2. Спи, моя крихто, рости крилата, Дітки вже сплять малі (Ярослав Шпорта, Ти в серці.., 1954, 147).
Ілюстрації
|
|
