Кривуля

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кривуля, -лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) кривуля (чаще: кривулька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать.... І білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ кривулечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п’ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. Грин. І. 249. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. Шух. І. 305, 306. Ум. Кривулька, кривулечка, кривульця. Заєць робит кривульки або кривульці — бѣжитъ зигзагами. Вх. Зн. 29. Ув. Кривуля́ка. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КРИВУ́ЛЯ, і, жін., розм.

1. Непряма, покручена лінія; звивина, закрут. Ішов [хлопчик].. дорогою, що робила кривулі (Андрій Калин, Закарп. казки, 1955, 93).

2. у знач. присл. кривулями. Зигзагами (у 2 знач.). Майже з-під ніг зірвався бекас і кривулями помчав над водою до берега (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 15).

3. зневажл. Про криву, кульгаву людину. Так вона [Галя].. зосталася кривенькою. Василь часто підіймав її на глузд, звучи «кривулею» (Панас Мирний, IV, 1955, 73); // перев. мн. Про криві ноги, руки.

4. ірон. Незграбно написана літера. Я думав про грамоту так колись: «..Стулиш ту кривулю, виходить слово» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 403); Катерина засиділася біля столу, що на ньому лежали шматки паперу з Антоновими кривулями (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 230).


Ілюстрації

Пр2w400png.png Image141.jpg Images.jpg