Котик
Котик, -ка, м. 1) Ум. отъ кіт. Був собі котик та півник та спряглися жить. Рудч. Ск. І. 27. 2) Родъ женской шубки. Зап’яті одинаковими хустками, в одинакових котиках, критих яснозеленою матерією, вони були ніби однолітки. Левиц. Пов. 21. 3) Щетка (на ногахъ лошади); задній коготь (у собаки). Желех. Вх. Пч. І. 14. 4) Кусокъ дерна, употребляющійся въ игрѣ, называемой котики. КС. 1887. VI. 484. 5) Цвѣтъ вербы, лозы, ивы. Свячена лоза і котики ліки од трясці. Ном. № 8401. 6) мн. Glechoma hedoracea L. ЗЮЗО. І. 124. 8) Пузырьки, поднимающіеся со дна пруда, болота. Коли замерза вода, то котики підходять зі дна, то тим і крига як сім, розсипається. Чигир. у. Ум. Ко́тичок. А котичок нявнявняв! Рудч. Ск. І. 51.
Зміст
Сучасні словники
1. Зменш.-пестл. до кіт. Білий котик спав на лаві серед нашого двора (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 65); * У порівняннях. Стрибнув [Івась], як котик (Панас Мирний, I, 1954, 239). 2. Морський ссавець із цінним хутром; водиться в північній частині Тихого океану. Котики — один з видів тюленів — мають хутро, міцність і краса якого дуже ціниться (Фізична географія, 5, 1956, 59); // Хутро цієї тварини. Ви можете серед білого дня підійти до кожного одесита — хай на ньому буде каракуль і котик — і запропонувати йому участь у фільмові (Юрій Яновський, V, 1959, 118). 3. Суцвіття верби та деяких інших односім'ядольних рослин. На придорожніх вербах сіріли оксамитові котики (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 325); Зупинився [хлопчик] біля куща червонолозу, що не в пору рясно бризнув ніжними сріблясто-синюватими котиками (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 327).
Ілюстрації
|
|
|
|
