Корогва

"Словарь української мови"

Корогва, -ви, ж.
1) Знамя. Із за гори козацькі корогви видко. Дума. У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести, а в городових орли і всяке малювання з золотом. К. ЧР. 328. Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозькім, чогось одгадав, сам на чердак виступав, червонії хрещатії давнії корогви... винімав, роспустив... Дума.
2) Церковная хоругвь. Поміж возами попи з кропилами пішли; за ними корогви несли. Шевч. 159.
3) Красный флагъ, вывѣшиваемый на утро послѣ свадебной ночи, если невѣста оказалась непорочной. Біля червоної корогви казились п’яненькі молодиці.
Ум. Корого́вка, короговця. Над річкою, над Дніпром короговка в’ється. Мет. 430. Ой військо йде, короговці мають. Нп. А в нашій церковці три короговці, а в тих короговцях три зірочки ясних. Чуб.
III. Значить также флагъ, значокъ. А за ним (Залізняком) усе по два, усе по два з ратищами і у передніх пар, може, у трьох, ратища з короговками двойчатими, так що оце... половина жовта, а половина чорна, або червона, або синя. ЗОЮР. І. 253.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах

Корогва и, жін.

1. заст. Прапор.
— А корогву принесли? — Ось вона! Є! — обізвався Мажуга і, розгорнувши, підняв (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 81);

// іст. Військовий бойовий прапор.
Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 203); Хвала безсмертним Жовтим Водам, Огням козацьких корогов! (Максим Рильський, III, 1961, 145).

2. Підрозділ у польсько-литовській армії XVI — XVII ст. та в козацькому війську.
Кілька кінних корогов.. раптом повернули знову через річку, до правого берега (Яків Качура, Вибр., 1953, 21).

3. церк. Прикріплене до довгого держака полотнище (чи бляха) з зображенням Христа або інших святих, яке несуть під час хресного ходу.
Ми увійшли в церковцю.. Двома рядками стоять корогви (Нечуй-Левицький, II, 1956, 401);
З відчиненої брами Січової Покровської церкви виходив столітній батюшка з причтом, півчими, корогвами і святою водою (Олександр Довженко, I, 1958, 234).

4. заст. Шматок червоної тканини, вивішуваний уранці після шлюбної ночі, якщо молода виявлялася незайманою. Біля червоної корогви казились п'яненькі молодиці і стара баба: танцювали, вибивали тропака (Олекса Стороженко, I, 1957, 360).

Горох — онлайн-бібліотека

Корогва

Прикріплений до держака шматок тканини, що має символічне значення в обрядах весілля, поховання і т. ін.

Весілля либонь було невдачливе, на другий день корогва на воротях не розвівалася, та й молоді не знать куди скрились. (Панас Мирний)
Враз його погляд зупинився на жалібній корогві, застромленій у тин. (М. Коцюбинський)

Вікіпедія — вільна енциклопедія

Корогва

Корогва, хору́го́в, хоругва́— старовинний бойовий прапор, що був розповсюджений серед слов'янських народів. За часів підвладності південно-західної частини руських земель князівству Литовському у козацьких військах руських шляхтичів цей термін витіснив колишній: стяг.

Етимологія

Українське «коругва» (варіанти: «хорогва», «хоругва», «хоругов», «корогва», «коругва», «корогов», «коругов») походить від прасл. *xorǫgy, звідки також дв.рус. хоругы, хоругъвь, хорюговь, коруговь, стцерк.-слов. хорѫгва, хорѫгы, рос. хоругвь, пол. chorągiew). Давнішою формою є хорѫгы: варіант хорѫгъвь — колишня форма знахідного відмінка *xorǫgъvь.

Походження слова *xorǫgy точно не відоме: за одною з версій, воно запозичене через тюркське посередництво у монголів (можливо, у часи панування аварів або під впливом тенгріанства), за другою — походить від германського *hrungo і споріднене з готським hrugga («посох», «палиця») і нім. Runge («стійка», «планка», «перекладина»).

Семантика

У сучасній українській вексилології вживання термінів «корогва» і «хоругва» дещо розрізнюється. Перший вживається переважно щодо старовинних бойових прапорів, а другий — щодо церковних.

Військо Русі

Корогва Війська Запорозького — військовий клейнод в Україні XV-XVIII ст., символ влади гетьмана України, кошового отамана Запорозької Січі, полковника, сотника.

Має вигляд полотнища (переважно прямокутного) з держаком-корогвищем, інколи з навершям у вигляді хреста або кулі. На полотнищах різноманітного забарвлення зображувалися Ісус Христос, святі, геральдичні символи.

Корогва Запорозької Січі найчастіше мала червоний колір, білий хрест посередині та сонце, місяць, зірки в кутах. Різнобарвні корогви полків і сотень мали відповідні геральдичні зображення, часто пов'язані з гербами міст.

Носій військової корогви — хорунжий.

Січова хоругва з одного боку мала зображення святого Архангела Михаїла, з іншого хрест в оточенні небесних світил.

Ілюстрації