Користувач:Basarab
Загальні відомості
ПІБ
Басараб Марія Олегівна
Спеціальність
Англійська Філологія
Група
ФАБ 2-13-4-0Д
Контакти
Електронна пошта
Skype
Web сторінка
vk.com/littlecooper
Участь
Конференції
Олімпіади
Соціальні проекти
Благодійні акції
Університетські заходи
Ось ми які!
Громадська діяльність
Баба
Фразеологічний словник
БАБА
ба́ба (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). Невідомо, чи відбудеться, здійсниться щось, чи ні; побачимо. Убогий помовчав трохи та й каже: — Хіба убогому і на світі не жити? Е, ні, це ще надвоє баба ворожила (Укр.. казки, легенди..). ба́бка (бабу́ся) (ще) на́двоє ворожи́ла (гада́ла). (Василь (до Горпини):) Завтра нас, може, щаслива доля чекає, а не лихо! Завтра, як то кажуть, бабка ще надвоє ворожила! (М. Кропивницький); — Так от передай отій гвардії (Деркачеві), що коли на сівбі ми його перегнали, то на жнивах й поготів ..— Сказати можна,— обережно проговорив юнак...— Тільки це, Миколо Гавриловичу, бабуся ще надвоє гадала (С. Журахович).
згада́ла ба́ба ді́вера. Уживається для підкреслення того, коли згадуєься щось давно минуле, чого вже ні змінити, ні виправити не можна. З темряви строго обізвався Євмен Дибенко: — Війна — війною, а два стоги переліжного сіна ні за що ні про що згноїли. Безбородько нахмурився: — Таки згадала баба дівера, через вас, діду, про ці два стоги увесь світ і союзники знають (М. Стельмах).
носи́тися / розноси́тися як (мов, ні́би і т. ін.) ду́рень із сту́пою з ким—чим. Приділяти надмірну увагу тому, хто не вартий, що не варте її. Безпальчиха аж розсердилась: носиться (Наталя) з своїм отцем Симоном як дурень із ступою (А. Головко); — Що ви з своїм Михайлом Васильовичем розносилися як дурень із ступою! — кричав він (Д. Ткач); НОСи́тися як ба́ба зі сту́пою. — Ото не носися зі своєю славою, як баба зі ступою, а бережи (Є. Гуцало).
як (коли́) ба́ба була́ ді́вкою, перев. зі сл. тоді́. Дуже давно. Тоді то було, як баба була дівкою (Укр.. присл..).
як (мов, ні́би і т. ін.) сім баб пошепта́ло. Набагато кращий. — Під час маневрів ставав (полковник) такий добрий, немов сім баб .. пошептало (Переклад С. Масляка).
(як (мов, ні́би і т. ін.)) (та) ба́ба Пала́жка (і ба́ба Пара́ска). Язикатий, чванливий, пихатий. Був час, коли Гітлер не мовчав перед німцями “мов скеля”, він був охочий до самохвальби, як та баба Палажка (П. Козланюк).
Орфографічний словник
БАБА 1, и, жін.
1. Мати батька або матері. Пустила баба внука, то він і побіг, тільки дверми стукнув (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 212); І в темні зарості бузкові Од баби вимкнувшись тихцем, Малий трьохліток чорнобровий За хитрим диба горобцем (Вітчизна, 10, 1947, 40).
2. Стара віком жінка. Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Тарас Шевченко, I, 1951, 311); Баба глянула на Горпину, і в старих очах заграв жаль (Панас Мирний, I, 1954, 265).
3. розм. Взагалі жінка. Баби вхопили осавулиху попід руки та й повели по селі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 191); — Добре, коли баба стає козаком, гірше, як козак стає бабою! (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 376).
4. перен., зневажл. Про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця. Що це з Юрасем? Щоб мав все краще й краще ходити, то він з кожним днем гірше ходить. Скажи йому, що він «баба» (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 171); [1-й вартовий:] Ох, моторошно мені... [2-й вартовий:] Ну-ну, не будь бабою! Вартуй, коли наказано (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 145).
5. у сполуч. з присв. займ., розм. Те саме, що дружина 1. — Та, — махнув рукою Мирон, — звиняйте, моя баба життя не дає.. Мов кліщ, вчепилася за душу, живцем заїдає (Михайло Стельмах, II, 1962, 21).
6. заст. Жінка, що приймає дітей під час пологів. Де багато баб, там дитя безпупе (Номис, 1864, № 6667); Батько був веселий, подавав бабі то те, то друге, жартував, допитувався, щоб долю народженому вгадала (Степан Васильченко, II, 1959, 347).
7. заст. Ворожка, шептуха. Скажи-бо, Степане! Може, справді нездужаєш? ..Я побіжу за бабою (Тарас Шевченко, I, 1951, 278); Надвоє баба ворожила: ..або вмре, або буде жила (Номис, 1864, № 5616).
Баба-яга — в народних казках — потворна і зла чарівниця. Раз убили брати дику козу, а то не коза була — то була дочка баби-яги (Українські народні казки, 1951, 164).
8. Людська фігура із снігу. Бабу здоровенную, Уночі страшенную, Зліпимо гуртом (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 269). ♦ Кам'яна баба — кам'яний бовван давнього походження, що найчастіше трапляється в степу на могилах. * У порівняннях. Ще проїхав [січовик] кілька гонів, роздивився, аж то чоловік, і сидів він нерухомо, неначе кам'яна баба на могилі (Олекса Стороженко, I, 1957, 334); Снігова баба: а) велика конусоподібна кучугура снігу. По дворах врівень з хатами стоять страшенні снігові баби, і тільки вітер куйовдить їх гострі голови (Панас Мирний, III, 1954, 8); б) те саме, що баба 8; Тісна баба — гра, в якій ті, що сидять на кінцях лавки, тиснуть на тих, що сидять посередині, намагаючись витіснити їх і зайняти їх місце. — Ну, та й напакували ж нас у сей вагон, нема де й голкою штрикнути. Тут награємось за ніч в тісної баби, — говорить хтось з кутка (Леся Українка, III, 1952, 569).
Посилання
http://slovopedia.org.ua/49/53393/356001.html
Список використаної літератури
Український орфографічний словник: понад 175 тис. слів / уклали: В. В. Чумак [та ін.]; за ред. В. Г. Скляренка. — Вид. 9-е, переробл. і доповн. — Київ: Дніпро, 2009. — 1011 с. — (Словники України). — ISBN 978-966-507-260-7
Тлумачний словник // Українська мова: Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл. ISBN 966-7492-19-2
Український правописний словник : 10 тис. слів / ред. Нитченко Д. — Мельборн-Аделаїда, вид-во «Ластівка» 1968, перевидано як Український ортографічний словник — Мельборн, вид-во «Ластівка» 1985 ISBN 0949617075
Правописний словник української мови. За ред. Яр. Рудницького і К. Церкевича. Нью-Йорк — Монтреаль: Українська Могилянсько-Мазепинська Академія Наук і Науково-дослідне товариство української термінології, 1979.
Газ
Фразеологічний словник
ГАЗ
на газу́. Їхати або бути готовим їхати (машиною). Васьков .. аж до азарту веселий висунувся з кабіни.— Зубченко! Одчиняй ворота, роззява! Не бачиш — Васьков на газу! (Л. Первомайський).
на по́вному (на по́внім) газу́ (га́зі), зі сл. ї́хати, підво́зити і под. З великою швидкістю. Шофер .. дав право руля і на повному газі підвів машину просто під вхід до замка (замку) (Л. Первомайський); Машина летіла на повнім газі, круто обминаючи глибокі вирви від бомб і снарядів (В. Кучер); // З найбільшою кількістю обертів (про мотор). Мотори (літака) ревуть на повному газу (М. Бажан).
під га́зом, ірон. У нетверезому стані. З машини вивалила весела компанія. Усі голосно говорили, не звертаючи уваги на перехожих. Видно було, що всі під газом (З усн. мови). під газко́м. — Де ж це він ходить?.. Десь, може, до компанії пристав ..— А що? Потім схаменеться, прибіжить під хмельком, під газком (Є. Гуцало).
Орфографічний словник
1. Речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його. Такі речовини, як повітря, ми називаємо газоподібними речовинами, або газами (Уроки діда — старого хіміка, 1956, 15); // Отруйна речовина з такими властивостями. З фронту приїхав Солдат рядовий Пилип. Таке собі просте лихо — На ліве око осліп. Якийсь там, казали, промінь Чи газ, — учитель казав (Максим Рильський, II, 1960, 58); По далеких підземних галереях раптом пронеслося страшне, найстрашніше за весь час боротьби їхнього загону: — Гази!!.' Люди бігли, задихаючись, прикладали до рота мокре ганчір'я (Олесь Гончар, II, 1959, 75); // Загальна назва газоподібних або пароподібних речовин, які використовуються для опалення, освітлення та як рушійна сила. Газ — це дешеве паливо і дуже цінна сировина для хімічної промисловості (Колгоспник України, 12, 1958, 47); Дрібне дерев'яне сміття на площадках. Певне, печі тут опалюються не газом, а дровами (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 33); // Про нагрівальні, освітлювальні та інші прилади, які діють з допомогою цих речовин. Приходить контролер до нас. — Ну, як у вас працює газ? (Леонід Первомайський, Райдуга.., 1960, 26). Натискати (натиснути) на газ — посиленням подачі пального збільшувати швидкість руху машини, зрушувати машину з місця. На обстановку, радисте, зваж ти, газу надай, водій (Андрій Малишко, II, 1956, 226); Коли вона [дівчина] дала газ і машина рушила, матрос обережно спитав: — І ви самі ведете? (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 55); Степан подумав про це і ще дужче натиснув на газ (Вадим Собко, Біле полум'я, 1952, 201); Повний газ — найбільша швидкість руху машини. Машина летіла на повнім газі, круто обминаючи глибокі вирви від бомб і снарядів (Василь Кучер, Голод, 1961, 114).
2. тільки мн. Газоподібні виділення шлунка і кишок.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 12.
ГАЗ 2, у, чол. Дуже тонка прозора шовкова тканина. Ще на початку нашого століття була модною прозора шовкова тканина — «газ» (Наука і життя, 3, 1967, 50); Якось уранці Сафар приніс Насті саєтові шаровари, прозоре з .. газу фередже й сукню-бешмет (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 222).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 12.
ГАЗ 3, а, чол., розм., рідко. Те саме, що газик. Здіймаючи вітер і куряви хмарки, 3 райцентру, немов на пожар, Мчить «газ», як і вчора... у ланку Одарки, На поле в артіль «Комунар» (Степан Олійник, Вибр., 1959, 309),
Посилання
http://slovopedia.org.ua/49/53395/356938.html
Список використаної літератури
Український орфографічний словник: понад 175 тис. слів / уклали: В. В. Чумак [та ін.]; за ред. В. Г. Скляренка. — Вид. 9-е, переробл. і доповн. — Київ: Дніпро, 2009. — 1011 с. — (Словники України). — ISBN 978-966-507-260-7
Тлумачний словник // Українська мова: Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл. ISBN 966-7492-19-2
Український правописний словник : 10 тис. слів / ред. Нитченко Д. — Мельборн-Аделаїда, вид-во «Ластівка» 1968, перевидано як Український ортографічний словник — Мельборн, вид-во «Ластівка» 1985 ISBN 0949617075
Правописний словник української мови. За ред. Яр. Рудницького і К. Церкевича. Нью-Йорк — Монтреаль: Українська Могилянсько-Мазепинська Академія Наук і Науково-дослідне товариство української термінології, 1979.
Гора
Фразеологічний словник
ГОРА
не за гора́ми. 1. У найближчому майбутньому, незабаром, скоро. Вже й зима не за горами… (Панас Мирний); Ще й не нажився, здається, а вже шістдесят не за горами (М. Зарудний); Хліба вже скоро заколосяться. Не за горами — ось вже й косовиця (М. Понеділок). 2. На невеликій відстані; недалеко, близько. — Дзвеняче (село) хоч і не за горами, та все-таки за надцять кілометрів од Закриниччя (Є. Гуцало); Вже не за горами були передові сили німецької інтервенції (Л. Дмитерко). не за горо́ю. Питаю: — “Як ви доскочили такого огира?” — “Нам теє знати, батьку. Сідай да їдь собі з Богом: ляхи не за горою” (П. Куліш).
стоя́ти / ста́ти горо́ю за кого—що. Невідступно, всіма силами захищати, відстоювати кого-, що-небудь. — За народ горою стоїть (Тарас Дніпровець). І, видно, не простий собі чоловік (Д. Бедзик); — Вислужується,— буркнув Ґалаґан,— а ми за нього горою стояли (А. Крижанівський); — Євгене Панасовичу! — полум’яніючи, стиха озвалася вона.— Не журіться! Все буде гаразд. От побачите! Ми всі за вас горою станемо… (В. Речмедін).
як (мов, ні́би і т. ін.) за кам’яно́ю горо́ю (рідше стіно́ю), зі сл. бу́ти, жи́ти і т. ін. Під чиїмсь надійним захистом, без клопотів і т. ін.; позбавлений турбот, захищений. — Та ти сам не турбуйся, бо ти за мною, як за кам’яною горою (Марко Вовчок); — Тому-то й я позичила тебе в Мартохи, щоб бути за тобою, мов за кам’яною горою (Є. Гуцало); — Я за нею (Софією), можна сказати, як за кам’яною стіною живу (В. Собко). як за горо́ю. — Гарна ви жінка в Петра,— знову похвалив гість .. — Має шанувати своє щастя. Він за вами — як за горою! (Є. Гуцало).
Орфографічний словник
ГОРА, и, жін.
1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Тарас Шевченко, II, 1953, 8); Хвилею зеленою здіймається Навесні Батиєва гора (Максим Рильський, I, 1956, 85); // тільки мн. Гориста місцевість, країна. Не знаю, як в Англії, але куди-небудь за границю в гори я таки, може, зберусь (Леся Українка, V, 1956, 138); — У нас в горах.. весело (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 397); * Образно. Наше покоління зійшло на високу гору — гору соціалізму, і ми бачимо далеко назад й далеко вперед (Юрій Смолич, VI, 1959, 132); * У порівняннях. Понад обрієм, коло кордону, Наче гори, окреслився бір (Іван Вирган, В рози. літа, 1959, 15). ♦ Гору брати (взяти): а) вибиратися, сходити, виїжджати і т. ін. на гору. Паровоз із важким хвостом вагонів з розгону бере гору (Василь Еллан, II, 1958, 10); б) перемагати кого-, що-небудь; добиватися переваги; переборювати, долати. Прохірин проект однак взяв гору (Михайло Коцюбинський, І, 1955, 275); Політика дружби і миру між народами завойовує все більше визнання і підтримку, бере гору над імперіалістичною політикою агресії і війни (Резол. XXII з.., 1961, 5); Гори зрушити (перевернути і т. ін.) — зробити дуже багато. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи: чи в плузі, чи в возі — ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (Марко Кропивницький, V, 1959, 119); [Прокіп:] Колгосп така сила в наших руках, що можна гори зрушити (Олександр Корнійчук, II, 1955, 94); Горою стояти (стати) — відстоювати, захищати всіма силами кого-, що-небудь. — За народ горою стоїть [Тарас Дніпровець]. І видно не простий собі чоловік (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 25); Золоті гори обіцяти — надто багато обіцяти. Твою [народу] хотіли душу полонити і князь, і гетьман, а ще й пан підгінний, що обіцяли гори золоті (Павло Тичина, II, 1957, 127); Надіятися, як на кам'яну гору — цілком покладатися, розраховувати на кого-, що-небудь. [Антон:] Ніхто вам так не потрапить догодити, як я: надійтеся на мене, як на кам'яну гору (Марко Кропивницький, I, 1958, 167); — Оце ті «тигри» і «фердинанди»! Оце на них офіцери.. надіються, як на кам'яну гору! (Павло Автомонов, Так народж. зорі, 1960, 277); [Наче (неначе, мов і т. ін.)] гора з плечей (з пліч) впала (звалилася і т. ін.) — відпали турботи, не стало важких обов'язків, полегшився важкий душевний стан. — Ху, — полегшено зітхнув Кисіль і посміхнувся: — Прямо гора звалилася я моїх плечей. А я вже все передумав про тебе:., чи не загітував тебе якийсь елемент... (Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 226); В хлопця наче гора звалилася з плечей, бо його мучила несправедливо одержана, на його думку, п'ятірка (Олесь Донченко, VI, 1957, 601); [Герцог:] О, наче впала з пліч у нас гора! Ха-ха!.. Так, значить, наша верх взяла! (Євген Кротевич, Вибр., 1959, 575); Не за горами — про що-небудь близьке, таке, що скоро настане; швидко, недалеко. Не за горами наша перемога (Олександр Довженко, III, 1960, 26).
2. чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. В саду в бригаді — тут же між яблунями — гори яблук (Андрій Головко, I, 1957, 443); Наклавши на плече гору прання, пішла [Орися] розвішувати його на тину (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 130).
3. у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Тарас Шевченко, 1, 1951, 3); От Іван устає, Скарб із скринь достає, Насипає дукатів горою (Павло Грабовський, I, 1959, 297).
4. діал. Горище. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Словник Грінченка).
Посилання
http://slovopedia.org.ua/49/53395/357054.html
Список використаної літератури
Український орфографічний словник: понад 175 тис. слів / уклали: В. В. Чумак [та ін.]; за ред. В. Г. Скляренка. — Вид. 9-е, переробл. і доповн. — Київ: Дніпро, 2009. — 1011 с. — (Словники України). — ISBN 978-966-507-260-7
Тлумачний словник // Українська мова: Енциклопедія. Редкол.: Русанівський В. М. (співголова), Тараненко О. О. (співголова), М. П. Зяблюк та ін. — 2-ге вид., випр. і доп. — К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2004. — 824 с.: іл. ISBN 966-7492-19-2
Український правописний словник : 10 тис. слів / ред. Нитченко Д. — Мельборн-Аделаїда, вид-во «Ластівка» 1968, перевидано як Український ортографічний словник — Мельборн, вид-во «Ластівка» 1985 ISBN 0949617075
Правописний словник української мови. За ред. Яр. Рудницького і К. Церкевича. Нью-Йорк — Монтреаль: Українська Могилянсько-Мазепинська Академія Наук і Науково-дослідне товариство української термінології, 1979.
