Користувач:Aobohdaniuk.uk15

Даремно Даремно. См. Даремне.

Сучасні словники

===Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) === ДАРЕМНО, розм. ДАРЕМНЕ.

1. Присл. до даремний. Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 210); — Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю… (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 110); Мені вдається, що ніколи Воно [хлопчик із села] не бачитиме волі,.. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращії літа (Тарас Шевченко, II, 1953, 204); — Ото запал! Пізнаю героя Смоленська... Але пан даремно обурюється (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 9); — Алгебра дуже потрібна для лісоводів.. Даремно гніваєтесь на екзаменаторів (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 66); // Безплатно, даром. Дворових теж задобрив: наділив їх даремно огородами, аби проживали .. у його, аби доглядали худоби (Панас Мирний, IV, 1955, 204); // у знач. присудк. сл. Безрезультатно, марно. — Як я тоді плакала, як побивалася! Та все даремно… (Панас Мирний, III, 1954, 104); Коли залишався [Філька] в палаті один, намагався заснути, але даремно (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 106). 2. присл. Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти). — Чи не образив даремне Івана?(Михайло Коцюбинський, II, 1955, 221); Знала, що даремно образила подругу (Олесь Донченко, V, 1957, 335).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ДАРЕ́МНО, розм. ДАРЕ́МНЕ. 1. Присл. до даре́мний. Раз Півень, риючись даремно у садку, Побачив ворох жита на току (Гл., Вибр., 1957, 210); — Краще кинути більше коштів на експлуатацію тих, що є, плантацій, аніж даремно витрачатись на цю… (Ле, Міжгір’я, 1953, 110); Мені здається, що ніколи Воно [хлопчик із села] не бачитиме волі ,.. Що так Даремне, марне пролетять Його найкращії літа (Шевч., II, 1953, 204); — Ото запал! Пізнаю героя Смоленська… Але пан даремно обурюється (Тулуб, Людолови, І, 1957, 9); —Алгебра дуже потрібна для лісоводів.. Даремно гніваєтесь на екзаменаторів (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 66); // Безплатно, даром. Дворових теж задобрив: наділив їх даремно огородами, аби проживали .. у його, аби доглядали худоби (Мирний, IV, 1955, 204); // у знач. присудк. сл.Безрезультатно, марно. — Як я тоді плакала, як побивалася! Та все даремно… (Мирний, III, 1954, 164); Коли залишався [Філька] в палаті один, намагався заснути, але даремно (Шиян, Баланда, 1957, 106). 2. присл. Без серйозних підстав, причин; незаслужено (ображати, докоряти). — Чи не образив даремне Івана? (Коцюб., II, 1955, 221); Знала, що даремно образила подругу (Донч., V, 1957, 335). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 211.

===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/66645-shhavydub.html СЛОВАРЬ Даре́мно Cм. Даремне.