Користувач:Зварич Тетяна Володимирівна-ПВ(ф)
• Зварич Тетяна Володимирівна
• Директор
• Спеціальний навчально-виховний комплекс «Мрія» Деснянського району міста Києва
• tvzvarych.fitu21@kubg.edu.ua
• «Успіх — це сума маленьких зусиль, яких я докладаю щодня» (Роберт Кольє)
Формування цифрової компетентності керівника закладу освіти в сучасних умовах
https://docs.google.com/presentation/d/1WI91z2av4vwvhBmcFJyFMto4zq1SpzJ1/edit
«Цифрові навички і підвищення цифрової кваліфікації — підготовка до майбутнього. Підвищення цифрової грамотності — зовсім не новомодна тенденція, це життєво необхідний для економіки процес, який буде тривати й в майбутньому»
ТЕТЯНА ТАТОМІРОВІЧ, директор з комунікацій та філантропії регіону Центральної та Східної Європи, Microsoft
Анотація: У статті розкрито актуальність формування інформаційно-цифрової компетентності педагога, в тому числі керівника закладу освіти в сучасних умовах в Україні. Визначено сутність, ознаки та поняття цифрової (інформаційно-комунікативної) компетентності в умовах цифровізації суспільства. Зазначено на компетентнісній парадигмі в освіті, як одному із основних шляхів оновлення і підвищення якості освіти в Україні. Описано досвід впровадження такого підходу в світі та в Україні, розглянуто нормативну базу. Особлива увага приділена вимогам Професійних стандартів, затверджених Міністерством економіки України професійних стандартів: Професійний стандарт за професіями "Вчитель початкових класів закладу загальної середньої освіти", "Вчитель закладу загальної середньої освіти", «Вчитель початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста») - 23.12.2020; Професійного стандарту «Керівник (директора) закладу загальної середньої освіти. (ухвалено 17 вересня 2021 року та внесено до державного реєстру професійних стандартів); Професійний стандарт «Керівник (директор) закладу дошкільної освіти» (28.09.2021); Професійний стандарт «Вихователь закладу дошкільної освіти» (19.10.2021). Визначено поняття «компетентність» і «компетенції», рівні сформованості цифрової компетентності та найпоширеніші ресурси для використання в роботі педагога і керівника.
Ключові слова: цифровізація освіти, компетентнісний підхід, компетенція та компетентність, Професійні стандарти, цифрові інструменти, освітні платформи.
Актуальність. Актуальність проблеми викликана стрімким розвитком інформаційного суспільства, переходом на змішану форму навчання та онлайн-освіту у зв’язку із поширення Covid та військовими діями на території нашої країни, впровадженням компетентнісної парадигми в освіті згідно Професійних стандартів педагогічних працівників та керівників закладів освіти, Важливим став перехід до навчання протягом усього життя із необхідністю застосовувати новітні цифрові засоби, створювати відповідне середовище освітнього процесу, знати шляхи і способи безпечного поводження в мережі Інтернет, а також бути здатними захищати особисту інформацію в цифровому просторі. Мета роботи – проаналізувати компетентнісний підхід до професійних навичок педагогічних працівників та керівників закладів освіти згідно Професійних стандартів, визначити основні інструменти, цифрові ресурси та цифрові технології в управлінській діяльності з метою активізації процесу створення і розвитку інформаційного освітнього середовища закладу освіти. Завдання даної статті – є визначення сутності компетентнісного підходу до формування професійних навичок педагогічних та керівних кадрів, рівнів сформованості цифрової (інформаційно-комунікативної) компетентності та ефективності використання інструментів і ресурсів у цифровому освітньому просторі закладів освіти.
Виклад основного матеріалу. Події, що відбуваються сьогодні в світі змушують жваво та беззаперечно реагувати на них: того, що було вчора «забагато», сьогодні вже - замало. В інформаційному суспільстві стає все важче віднайти потрібну унікальну інформацію. Натомість кількість технологічних відкриттів неупинно зростає. Із огляду на те, що українська система освіти нині шукає власний сучасний шлях, то зміни відбуваються швидко та різко. Освіта покликана навчити людину жити в світі, відповідному часу, у світі, який постійно змінюється, світі, у якому сьогодні чітко визначеним пріоритетом стає інформатизація і прогресивний водночас стрімкий розвиток суспільства, яке поступово перетворюється на високотехнологічне (цифрове). На зміну реформам приходять нові виклики – поширення Covid і як наслідок – змішана форма навчання та онлайн-освіта, військові дії на території нашої країни – дистанційна освіта на більш-менш безпечних територіях. Ці зміни сприяють зміні не лише переконань, цінностей, а також і технічних засобів. Освітяни стараються йти в ногу з часом, швидко та ефективно реагувати на виклики ХХІ століття, вміти застосовувати новітні цифрові засоби, створювати відповідне середовище освітнього процесу, знати шляхи і способи безпечного поводження в мережі Інтернет, а також бути здатними захищати особисту інформацію в цифровому просторі. У зв'язку з цим особливу роль відіграє цифрова компетентність усіх без винятку учасників освітнього процесу. Цифрова компетентність заслуговує на особливу увагу, адже саме вона дає можливість особистості бути сучасною, активно діяти в інформаційному середовищі, використовувати новітні досягнення техніки у своїй професійній діяльності.
Компетентнісна парадигма в освіті — виклик, потреба, проблема сучасності. Розвиток професійної компетентності як педагогів, так і адміністративних працівників, керівників, є обов’язковою умовою та складовою його професіоналізму. Тому одним із шляхів оновлення і підвищення якості освіти є впровадження компетентнісного підходу. Компетентність фахівця об’єктивно набуває все більшої актуальності. На це впливають різні фактори: ускладнення, постійне розширення соціального досвіду, сфери освітніх послуг, поява інноваційних технологій, а також рівень запитів соціуму.
Термін "компетентність" (від лат. соmреtеnсе) трактується як поняття, що розкриває аспекти поведінки людини, пов’язані з виконанням роботи, визначає основну характеристику особистості, яка досягла або здатна досягти високих результатів у діяльності.
Рівень професійної компетентності особи традиційно визначається її освітньо-кваліфікаційним рівнем, досвідом роботи та рівнем володіння спеціальними знаннями, уміннями та навичками. У методичних рекомендаціях Міністерства освіти і науки щодо навчання вчителів основам інформаційно-комунікаційних технологій зазначено: «Кожен педагог загальноосвітнього навчального закладу, незалежно від ступеня, типу, форми власності закладу та рівня своєї кваліфікації, повинен вміти орієнтуватися в інформаційному просторі, отримувати інформацію та оперувати нею відповідно до власних потреб і вимог сучасного високотехнологічного суспільства, використовувати Інтернет-технології, локальні мережі, бази даних». Тобто, сформувати власну цифрову компетентність.
Упродовж останніх років в Україні розроблено й впроваджено керівні документи в тому числі Міністерством освіти і науки України, Національною академією педагогічних наук України, які зазначають нагальну необхідність упровадження цифровізації в освітній процес. Застосування ж інформаційно-комунікаційних технологій в освіті перш за все пов’язане з розвитком Інтернет-технологій, які є тією ланкою, що дозволяє об’єднати результати роботи багатьох автономних користувачів та надати доступ до цих результатів всім, хто в них зацікавлений. Підґрунтям же стала активна цифровізація світу. Зважаючи на це, варто звернутися до досвіду зарубіжних країн, де формування й розвиток цифрової компетентності педагогів є стратегічним завданням системи освіти. Так, у 2006 р. Європейським парламентом і Радою ЄС вона названа однією з ключових компетентностей для навчання впродовж життя. Так, у звіті Європейського Союзу «Модель цифрової компетентності для громадян» (The Digital Competence Framework for Citizens) запропонована детальна класифікація цифрової компетентності, що налічує 5 галузей і 21цифрову компетенцію, які необхідні дорослим: інформаційна грамотність (перегляд, пошук і фільтрація даних, інформації та цифрового контенту; оцінка даних, інформації та цифрового контенту; управління даними, інформацією та цифровим контентом); комунікація і співробітництво (взаємодія за допомогою цифрових технологій; обмін за допомогою цифрових технологій; громадянська участь за допомогою цифрових технологій; співпраця з використанням цифрових технологій; етикет у мережі; управління своєю цифровою ідентичністю); створення цифрового контенту (створення і розвиток цифрового контенту; інтеграція і перероблення цифрового контенту; авторські права та ліцензії; програмування); цифрова безпека (захист пристрою; захист персональних даних і забезпечення конфіденційності; захист здоров’я й благополуччя; захист навколишнього середовища); вирішення проблем (вирішення технічних проблем; визначення потреб і технологічних рішень; креативне застосування цифрових технологій; визначення прогалин у цифровій компетентності). У 2016 р. Європейська комісія запровадила так звану Рамку цифрової компетентності для громадян (скорочена назва – DigComp), а у 2017 р. її було оновлено та представлено на конференції у Брюсселі під назвою «Рамка цифрової компетентності для громадян: вісім рівнів майстерності з прикладами використання» (DigComp 2.1: Digital Competence Framework for Citizens)]. Сьогодні – це один із найсучасніших європейських стратегічних документів, розроблених європейською спільнотою країн, які створюють освітні стандарти. Рамка цифрової компетентності 2.0 включала такі рівні: базовий користувач, незалежний користувач, професійний користувач. Вона окреслює п’ять сфер цієї компетентності: інформація та цифрова грамотність, комунікація та співробітництво, створення цифрового контенту, безпечність, вирішення проблем. У 2021р. оприлюднена https://thedigital.gov.ua/storage/uploads/files/news_post/2021/3/mintsifra-oprilyudnyue-ramku-tsifrovoi-kompetentnosti-dlya-gromadyan/%D0%9E%D0%A0%20%D0%A6%D0%9A.pdf, за основу якої взято Рамку 2.1 для громадян ЄС, а також інші рекомендації у сфері від європейських міжнародних інституцій, які адаптовано до національних, культурних, освітніх та економічних особливостей України. У 2016 р. Кабінетом Міністрів України з метою інтеграції нашої держави у світові процеси було презентовано проєкт «Цифровий порядок денний України 2020» (https://www.rada.gov.ua/uploads/documents/40009.pdf). Тут було зазначено, що цифровізація повинна стати об’єктом фокусного та комплексного державного управління. Одним із розділів її є «Цифровізація освіти», в якому наголошується на тому, що першочерговим кроком є розробка ґрунтовної національної політики «цифровізації» освіти, як пріоритетної компоненти реформи освіти в цілому. Продовженням такої інтеграції стали схвалені на засіданні Уряду Концепція та План дій розвитку цифрової економіки в Україні до 2020 р. Розуміючи важливість розвитку цифрової компетентності педагогічних працівників (вихователів закладів дошкільної освіти, вчителів початкової школи, а також різних навчальних предметів основної і старшої школи, викладачів закладів професійно-технічної освіти, методистів, керівників закладів освіти різних типів), які навчають та виховують дітей ХХІ століття, робоча група (керівник проєкту - Н. Морзе) за наказом Міністерства освіти і науки України від 15.01.2019 № 38 розробила опис цифрової компетентності. Продовженням стала Концепція впровадження медіаосвіти в Україні (схвалена Національною академією педагогічних наук України 21.04.2016), яка окреслила основні терміни, мету, завдання й пріоритети розвитку медіаосвіти в Україні, основні принципи і форми медіаосвіти, напрями, етапи та умови реалізації та формування у громадян медіаінформаційної грамотності і медіакультури відповідно до вікових, індивідуальних та інших особливостей. У 2016 році пройшла громадське обговорення, ухвалення МОНУ і запроваджено в роботу https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkola-compressed.pdf. В ній викладені ключові компетентності, визначені тими самими Рекомендаціями Європейського парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (18.12.2006). Концепція наголошує, що «наскрізне застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі та управлінні закладами освіти і системою освіти має стати інструментом забезпечення успіху нової української школи». Зазначимо, що кожна освітня галузь (мовно-літературна, іншомовна, математична, природнича, технологічна, інформатична, соціальна і здоров’язбережна, фізкультурна, громадянська та історична, мистецька) володіє освітнім потенціалом, необхідним для формування кожної з 10 ключових компетентностей. До їх числа належить і цифрова компетентність, оскільки формується нова ідеологія, заснована на «Гейміфікації» та «Діджіталізаціі» освіти, де на зміну традиційним учителям йдуть «ігро-педагоги», «координатори онлайн-платформ і освітніх траєкторій». Отже, сьогодення вимагає переходу на якісно вищий рівень використання цифрових технологій в освіті, удосконалення управління цим процесом.
Саме тому Європейським парламентом і Радою ЄС вона названа однією з ключових компетентностей для навчання впродовж життя, а формування й розвиток цифрової компетентності педагогів є стратегічним завданням системи освіти. Що і підтверджено https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text, де серед ключових компетентностей відзначено саме інформаційно-комунікаційну. Про потребу розвитку електронного навчання і формування цифрової компетентності учасників освітнього процесу зазначається й у наказі Міністерства освіти і науки України https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0702-18#Text, який передбачає створення і функціонування Національної освітньої електронної платформи (з безоплатними е-підручниками, освітніми стандартами, типовими освітніми програмами, освітніми та навчальними програми, методичними матеріали тощо, електронними освітніми ресурсами, а також визначеними МОН реєстрами, базами даних відповідно до законодавства)
Важливим кроком також стало затвердження Міністерством економіки України професійних стандартів: - 23.12.2020 - "Вчитель%20початкових%20класів%20закладу%20загальної%20середньої%20освіти https://www.auc.org.ua/sites/default/files/sectors/u-137/standart_uchytelya_pochatkovoyi_shkoly.pdf", "Вчитель закладу загальної середньої освіти", «Вчитель початкової освіти (з дипломом молодшого спеціаліста») - Професійного стандарту https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/2021/09/22/Nakaz-568-zatverdzh.standartu.keriv.22.09.pdf (ухвалено 17 вересня 2021 року та внесено до державного реєстру професійних стандартів). Крім того розроблено методичні рекомендації щодо застосування Проф. стандарту керівника ЗЗСО - https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-profesijnogo-standartu-kerivnik-direktor-zakladu-doshkilnoyi-osviti (28.09.2021) - https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-profesijnogo-standartu-vihovatel-zakladu-doshkilnoyi-osviti
Професійний стандарт окреслив профіль директора нової української школи через перелік трудових функцій і опис загальних та професійних компетентностей, якими має володіти фахівець, аби стати успішним керівником. Основна мета діяльності керівника закладу загальної середньої освіти полягає у здійсненні безпосереднього управління закладом освіти і відповідальності за освітню, фінансово-господарську та інші види діяльності закладу. Окреслено умови праці; умови допуску до роботи за професією, документи, що підтверджують професійну та освітню кваліфікацію; перелік трудових функцій та інше. Визначено загальні компетентності керівника закладу (громадянська; соціальна; культурна; когнітивна; підприємницька). А також необхідні професійні компетентності: нормативно-правова; компетентність стратегічного управління закладом освіти; компетентність стратегічного управління персоналом; компетентність забезпечення якості освітньої діяльності та функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти; компетентність організації діяльності закладу освіти на засадах зовнішньої системи забезпечення якості освіти; лідерська; емоційно-етична; компетентність педагогічного, соціального та мережевого партнерства; здоров’язбережувальна; інклюзивна; проєктувальна; інноваційна; здатність до навчання впродовж життя; інформаційно-цифрова.
Виконання вимог Професійного стандарту обов’язкове для педагогічного працівника, якого обрано на посаду керівника (директора) закладу загальної середньої освіти. Професійний стандарт визначає що має знати та якими компетентностями має володіти директор. Але в той же час, Професійний стандарт є орієнтиром, який мають використовувати керівники (директори) закладів загальної середньої освіти для планування свого професійного розвитку і підвищення кваліфікації шляхом неформальної (тренінги, семінари, семінари практикуми, вебінари, майстер-класи тощо) та інформальної освіти. Цей документ важливий для створення чи коригування директором індивідуальної траєкторії професійного розвитку на основі рефлексії своєї професійної діяльності.
Однією з актуальних проблем, є проблема підготовки керівників закладів загальної середньої освіти до використання Інтернет сервісів в управлінській діяльності, формуванні у них готовності до активного опанування і використання сучасних Інтернет-технологій, а отже, й до формування власної цифрової компетентності. У керівників ЗЗСО часто просто не вистачає часу на освоєння сервісів, які стрімко змінюються, та на розроблення педагогічних технологій, які завтра стануть непотрібними. Для сучасних керівників недостатньо навчальних програм із опанування ІКТ, хоча вони й вибірково реалізуються, проте не дуже популяризуються. Керівники мають можливість самоосвіти з даного питання, проте методичної та організаційної підтримки ззовні у них фактично немає. Отже, виникає одне з найголовніших протиріч: певна частина педагогічного колективу активно використовує Інтернет технології на практиці, проте адміністрація школи не завжди може адекватно оцінити їх досвід, запобігти загрозам неякісного і неефективного електронного контенту та популяризувати досвід, гідний уваги і поширення. Також, часто шкільна адміністрація не знає про можливості ефективного використання Інтернет-технологій в управлінні школою, власного тайм-менеджменту, в організації роботи з батьками та місцевою громадськістю та ін. На мою думку, поки не відомі закони, які могли б змусити використовувати ІКТ або цифрові-ресурси для формування та розвитку особистості, її професійних і особистісних якостей. Тому основною рушійною силою щодо запровадження ІКТ в закладах загальної середньої освіти є, звичайно, мотиваційна складова (зовнішня і внутрішня мотивація), а також особистісні якості керівника закладу освіти, як організатора інноваційної діяльності закладу освіти. Саме керівник в результаті цілого комплексу заходів (тематичного навчання, практичного знайомства з позитивними прикладами використання цифрових технологій в управлінській діяльності, можливості обговорення та активного консультування з питань, які його зацікавили тощо) повинен відчути професійну необхідність використання сучасних цифрових ресурсів і цифрових технологій в школі, якою він керує. Це важливо не лише для особистісного зростання самого керівника, а згодом, і педагогічного колективу, спільно з яким, за умови правильного і вдумливого впровадження отриманих знань і досвіду, значно активізується процес створення і розвитку інформаційного освітнього середовища закладу. Отже, цифрова компетентність керівника закладу освіти є важливим критерієм його кваліфікації. В умовах зростання вимог до рівня викладання предметів в школі, володіння ІКТ дозволяє впровадити нововведення, які дозволять поліпшити якість управлінської діяльності.
Слід розрізняти поняття «компетентність» і «компетенції».
Компетенції – це наявність у суб’єкта сукупності взаємопов’язаних особистісних якостей (знань, умінь, навичок, способів діяльності). Готовність використовувати засвоєні знання, вміння і навички, а також способи діяльності в житті для вирішення практичних і теоретичних завдань.
Компетентність – це володіння суб’єктом відповідною компетенцією, яка містить його особистісне ставлення до неї та предмету діяльності. Рівень умінь особистості, що відображає ступінь відповідності визначеної компетенції та дозволяє діяти конструктивно в соціальних умовах, що змінюються.
Тоді, Цифрова компетентність – це здатність використовувати інформаційні та комунікаційні технології для доступу до інформації, для її пошуку, організації, обробки, оцінки, а також для продукування і передачі / поширення. Цифрова компетенція (Інформаційно-комунікативна компетентність) – сукупність знань, умінь і досвіду діяльності. Готовність використовувати засвоєні знання, вміння і навички, а також способи діяльності в житті для вирішення педагогічних завдань з використанням засобів і методів ІКТ, а саме: − здійснювати інформаційну діяльність з обробки, передачі, зберігання інформаційного ресурсу, з продукування інформації з метою автоматизації процесів інформаційно-методичного забезпечення; − оцінювати і реалізовувати можливості електронних видань освітнього призначення і розподіленого в мережі Інтернет-інформаційного ресурсу освітнього призначення; − організовувати інформаційну взаємодію між учасниками навчального процесу інтерактивним засобом, що функціонує на базі засобів ІКТ; − створювати і використовувати психолого-педагогічні методики контролю і оцінки рівня знань учнів; здійснювати навчальну діяльність з використанням засобів ІКТ в аспектах, що відображають особливості конкретного навчального предмета.
Зазначеним трудовим діям відповідають знання, уміння і навички, які докладно розписано в Професійному стандарті керівника ЗЗСО.
Цифрова складова професійної компетентності відображає комплекс знань, умінь, навичок і рефлексійних установок у взаємодії з інформаційним освітнім середовищем. Цифрова компетентність охоплює такі компетенції як мережева (network) компетенція, інтернетівська компетенція (internet-competency), гіперкомпетенція (hyper-competency), мультимедійна компетенція тощо. До спеціальних компетенцій в розрізі Концепції «Нова українська школа» віднесено: • здатність до систематизації й узагальнення інформації знайденої on-line. Це є мистецтвом критичного мислення за системою Пола-Елдера; • вміння читати та розуміти інформацію в динамічному та непослідовному гіпер-текстуальному середовищі; • вміння конструювати інформаційні бази з різних джерел, опираючись на здатність зібрати та оцінити факти та судження без упереджень (створення персонального); • пошукові вміння, суттєві з Інтернетівським пошуковим сервісом; • вміння керувати «мультимедійним потоком», використовуючи інформаційні фільтри та агенти; • вміння створювати «персональну інформаційну стратегію» та здійснювати portfolio-підхід з відбором джерел та механізмів доставки; • взаємодія з іншими учасниками процесу та здатність знаходити контакти з ними для обговорення питань і отримання допомоги; • розуміння проблеми та здатність розробити систему запитань, які дозволять знайти та отримати необхідну інформацію; • розуміння підтримуючих традиційних форм змісту інформації з допомогою телекомунікаційних засобів; • розуміння відносності суджень щодо законності та значущості довідкового матеріалу з гіпертекстовими зв’язками; • вміння користуватися мобільними додатками та іншими засобами цифрових освітніх технологій.
Цифрова компетентність може бути сформована на трьох рівнях: −загальнокористувальницький: використання прийомів і дотримання правил роботи із засобами ІКТ, усунення неполадок, техніки безпеки та ін.; дотримання етичних і правових норм використання ІКТ; володіння аудіо- відеотекстовою комунікацією (двосторонній зв'язок, конференція, миттєві і відкладені повідомлення, автоматизовані корекція тексту і переклад між мовами); навички пошуку в Інтернеті і базах даних; систематичне використання наявних навичок в повсякденному і професійному контексті; −загальнопедагогічний: усвідомлення доцільності використання ІКТ в управлінській діяльності; готовність і здатність ефективно використовувати ІКТ в освітньому процесі, для взаємодії з колегами або батьками тощо; використання ІКТ для навчання на дистанційних курсах і обміну педагогічним досвідом; навички використання ІКТ для організації соціальної діяльності учнів; −предметно-орієнтований: здатність оцінювати якість цифрових освітніх ресурсів по відношенню до заданих управлінських завдань їх використання; досвід постановки і проведення експерименту в віртуальних лабораторіях; навички обробки числових даних за допомогою інструментів комп'ютерної статистики та візуалізації; знання якісних інформаційних джерел; освоєння спеціалізованих технологій і ресурсів, готовність до їх впровадження в управлінську діяльність.
Формуванню відповідних цифрових знань сприятиме опанування такою інформацією: • сервіси зберігання та спільного використання даних (диск Google, хмари@i.ua та @gmail.com тощо); • навчальні класи та сайти Google, ZohoSites, ZohoWiki); • платформи для хостінга (Amazon Elastic Compute Cloud, Google App Engine, Microsoft Azure); • інтегровані пакети програм, що містять текстовий і табличний редактори, сервіс створення і редагування мультимедійних презентацій (документи Google, Office Online, Zoho Office Suite); • сервіси створення і редагування мультимедійних презентацій (презентації Google, Power Point Online, PowToon, Prezi.com, Slides, SlideRocket, Slideshark, Zoho Show); • сервіси роботи з графікою (растрові редактори: малюнки Google, PixlrEditor, SumoPaint; векторні редактори: Janvas, SVG-edit; 3D-редактори: Autodesk Tinkercard, Auto CAD 360; сервіси для побудови блок-схем: Lucidchart, Draw.io); • хмаро-орієнтовані операційні системи (Google Chrome OS, Joli Cloud); • сервіси віртуальних робочих столів (Cloudo, xOS, Zim Desk, Zero PC). • текстові редактори (документи Google, Word Online, Zoho Writer). • онлайн-календарі для спільної роботи (Google Календар, Outlook, Zoho Calendar); • сервіси миттєвого обміну повідомленнями (4talk, Pibox, Telegram); • організація вебінарів (Teach Base, Zoho Meeting, Teach Base) Найпоширенішими та найлегшими у використанні інструментами навчання на сьогодні залишаються такі цифрові інструменти як Kahoot (URL: https://kahoot.com/ – освітня платформа, за допомогою якої можна проводити інтерактивні заняття, а також здійснювати перевірку знань студентів за допомогою онлайнтестування; Mantemeter (URL: https://www.mentimeter.com/), Canva (URL: https://www.canva.com/uk_ua/), інструменти для створення навчального відео (URL: https://info.flipgrid.com/), інструменти для створення коміксів (URL: https://www.storyboardthat.com/), інструменти для створення інтерактивних зображень та мультимедійних плакатів (URL: https://www.thinglink.com/), Mind Map (URL: https://miro.com/aq/ps/mind-map-software/) – мапа думок (мапа пам’яті, розуму, асоціативна карта), інструменти для генерування ребусів (URL: http://rebus1.com/ua/), інструменти для генерування QR-кодів (URL: http://www.qr-code-generator.com/), інструменти для створення хмари слів (URL: https://www.wordclouds.com/ ), інструменти для створення діаграм (URL: https://creately.com/ ) тощо
Виходячи зі сказаного, можна сформулювати складові цифрової компетентності педагога, в тому числі й керівника закладу загальної середньої освіти, які повинні формуватися або розвиватися в процесі навчання на тематичних курсах і тренінгах: мотиваційна складова (психологічний компонент, який передбачає усвідомлену потреба в освоєнні та впровадженні кращого управлінського і педагогічного досвіду); змістовно-процесуальна складова (теоретичний компонент, який передбачає психолого-педагогічні знання про місце Інтернет-технологій в системі управління школою, інформатизації навчально-виховного процесу та навчального закладу в цілому, вміння визначити і обґрунтувати доцільність використання ІКТ та Інтернет-технологій на різних етапах управління навчальним закладом і забезпечення якості навчального процесу); конструктивна складова (практичний компонент, який передбачає вміння використовувати ІКТ та Інтернет-ресурси в управлінні, навчанні та самовдосконаленні та ін.)
Сучасний інформаційно-комунікаційний світ вимагає від керівників навчальних закладів не лише володіння на високому рівні професійними знаннями та навичками, а й уміння швидко адаптуватись до стрімкого трансформування навчального процесу як у фахових, так і суспільних сферах життя. А також бути компетентним у сфері інформаційно-комунікаційних технологій; володіти на достатньому рівні основними прикладними офісними програмами (Word, Excel, PowerPoint, Publisher), спеціалізованими (наприклад, Mathlab, GRAN, Maple, тощо), навчальними платформами (Google Classroom, «На урок», «Всеосвіта», Zoom, Meet, «Віртуальна лабораторія», «Stellarium» та ін.).
«Бути вчителем у цифрову добу — це навчати навичок майбутнього вже сьогодні» Дженіфер Флемінг, California State University
«Зараз освоєння цифрових навичок є “гігієнічним мінімумом” для абсолютно кожної сфери…, оскільки, так чи інакше, ми всі працюємо у цифровому середовищі. Більшість процесів автоматизуються як на виробництві, так і в управлінні. Тому це обов’язкові навички для кожного, тим паче для керівника» Курсивний текст Анна Сидорчук, операційний директор ГС «Освіторія»
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:'
- Гуревич Р. С. Формування інформаційної компетентності майбутніх вчителів засобами мультимедіа-технологій. Наукові записки. Серія: Педагогіка. 2007. №3. С 38-41.
- Гуржій А. М., Лапінський В. В. Електронні освітні ресурси як основа сучасного навчального середовища загальноосвітніх навчальних закладів. Інформаційні технології в освіті. 20013. №15. С. 30-37.
- Жалдак М. І., Рамський Ю. С., Рафальська М. В. Модель системи соціально-професійних компетентностей вчителя інформатики. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 2. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання. 2009. № 7 (14). С. 3-10.
- Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / під заг. ред. О. В. Овчарук, К., 2004. 112 с.
- Морзе Н. В., Кочарян А. Б. Модель стандарту ІКТ-компетентності викладачів університету в контексті підвищення якості освіти. Інформаційні технології і засоби навчання. 2014. №5. С. 27–39.
- Рамський Ю. С. Формування інформаційної культури особи - пріоритетне завдання сучасної освітньої діяльності. Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання. 2004. Вип. 8. С. 19-42.
- Бикова Ю.О., Спірна О.М., Овчарук О.В. Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України: [методичні рекомендації]. К.: Атіка, 2010. 88 с.
- Половенко О.В., Литвиненко О.В. Інформаційна компетентність суб’єктів освітнього простору загальноосвітнього навчального закладу: проблеми та шляхи їх вирішення (з досвіду роботи Ошеги З.С., методиста методичного кабінету відділу освіти Петрівської районної державної адміністрації). Кіровоград: КЗ «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського», 2015.40 с.
- Іванюк, І. В., Овчарук, О. В. (2021). Результати онлайн-опитування. Готовність і потреби вчителів щодо використання цифрових засобів та ІКТ в умовах карантину: 2021. Аналітичний звіт. Київ: ІІТЗН НАПН України. URL: https://lib.iitta.gov.ua/724564
- Щодо організації навчання вчителів із використання інформаційно-комунікаційних технологій : Лист Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України No1/9-493 від 24.06.11 р. URL: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/19837
- Закон України «Про освіту». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19#Text
- Про затвердження Положення про Національну освітню електронну платформу: наказ № 523 від 22 травня 2018 р. / Міністерство освіти і науки України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0702-18#Text
- Нова українська школа. Порадник для вчителя. URL: https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2017/09/razdel_1_Oglyad.pdf
- Основи стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України : метод. реком. / за заг. ред. В. Ю. Бикова, О. М. Спірі-на, О. В. Овчарук. Київ : Атіка, 2010. 88 с.
