Коня́ка, -ки, м. и ж. Ув. отъ кінь. Ой у мене був коняка, був коняка розбишака. Щог. Вовк був з добру коняку. Чуб. Ум. Конячка. Бодай тебе волами возили, а мене хоч коростявою, та конячкою. Ном.
