Колодязь

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Колодязь, -зя, м. Колодецъ. В яру бачила вона колодязі з високими журавлями. Левиц. І. 514. Крини́ця — глибоко викопана й захищена цямринами від обвалів яма для добування води з водоносних шарів землі.


Колодязь-«журавель»

Криниця У більшості сіл та містечок без водопроводу криниці є основним джерелом питної води. Криниці переважно поширені на рівнинній частині України через відсутність наземних природних джерел води.

Криниці мають важливе символічне значення. У фольклорі часто оспівують криниці та колодязі у піснях, описуючи літній жаркий період року у селі. Є і сталі фразеологізми: «невичерпна криниця», «чиста криниця», «з народної криниці», "ой у полі та криниченька" що означає постійне живлення народними традиціями та символами.

В україномовного населення на Галичині, Поділлі, Заході України вживається слово «криниця» (діал. кирниця), а слово «колодязь» характерніше для русифікованого населення через запозичення цього слова з російської мови. На Поділлі також зустрічається синонім — слово «бурта». У Карпатах та Прикарпатті поширена також назва «студня».

При копанні криниці для утримування ґрунту ставили зруб, що складався з дерев'яних брусів. Ці бруси називалися циглі. Циглі, як правило, мали одноманітний характер.