Ключ

Ключ, -ча, м. 1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп. 2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399. 3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203. 4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя наріжниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171. 5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полонинах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194. 6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная колодка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, вістря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ колодки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ланцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить колодку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключем. Шух. І. 253. 7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218. 8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52. 9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе. 10) Кипіти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Ключенько, ключик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393. 11) Ключ – територіально-господарська одиниця великого поміщицького володіння (латифундії), яка мала свою адміністрацію. До складу ключа входили декілька фільварків, сіл або хуторів, що становили один поміщицький маєток (І. Франко)

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КЛЮЧ 1, а, чол. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Іван Франко, VII, 1951, 78); Брязнув ключ, заскиглили іржаві засуви (Яків Качура, II, 1958, 69). 2. Знаряддя для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін., для накручування завідних механізмів тощо. Гайкові ключі — інструмент для загвинчування й відгвинчування гайок, болтів і гвинтів з квадратними чи шестигранними головками (Слюсарна справа, 1957, 67); Старанно виголений, чисто вмитий [Павло], на плечі торба з протигаза, в якій побрязкують розвідні ключі, гайки й усякий слюсарний інструмент (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 493); // Знаряддя для натягування струн музичних інструментів (арфи, фортепіано, гітари тощо). 3. до чого, для чого, перен. Засіб для розуміння, розгадування когось, чогось, для оволодіння чимось. Здається, Турбай знайшов ключі до тьмяних душ сектантів: треба розтлумачити їм, що тоскне і нудне вірування не тільки дерев'янить душі, а й трухлявить їхню ж плоть (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 291); Ленінське положення про дві культури є ключем для правильного розуміння суті найскладніших зв'язків у розвитку мистецтва в умовах класового антагоністичного суспільства (Комуніст України, 12, 1963, 43); // Умовна система позначення літер, цифр і т. ін., на якій заснований спосіб читання якого-небудь шифрованого тексту; // Підрядник до іноземного тексту, а також збірник відповідей на задачі. 4. перен. Найважливіший у воєнному відношенні пункт, оволодіння яким зміцнює, поліпшує становище, забезпечує перемогу. Досі бачить [Врангель] перед очима щити з величезними написами на перекопських валах, коли оглядав війська перед наступом: «Перекоп — ключ до Москви!» (Олесь Гончар, II, 1959, 379). 5. спец. У телеграфному апараті або радіопередавачі — вимикач для замикання й розмикання електричного кола на різні відрізки часу відповідно до телеграфного коду. Другий урок відбувався в класі зв'язку. Столи з телефонними апаратами, телеграфні ключі, ..на стінах схеми різних апаратів (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 10); Одне для нього було ясним — тепер він не зможе добре працювати радіотелеграфістом, бо рука його не чітко вибиватиме знаки на ключі (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 307). 6. муз. Знак на початку нотного рядка, за допомогою якого встановлюється висота та назва звуку. Скрипковий ключ; Басовий ключ; * Образно. Весь роман [«Правда і кривда» М. Стельмаха] написано в піднесеному, романтичному ключі (Вітчизна, 3, 1962, 162). 7. кого, чого і з означ. Ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут. Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 173); Високо десь гусиний лине ключ... (Максим Рильський, I, 1960, 283); В небі неозорім літаків ключі, і міста, як зорі, сяють уночі (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 25). 8. у знач. присл. ключем ключами. Один за одним, утворюючи кут, кути. А журавлі летять собі На той бік ключами (Тарас Шевченко, I, 1951, 14); Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Панас Мирний, I, 1954, 236); Уздовж колій розтяглися по степу червоногвардійці довгим ключем (Олександр Довженко, I, 1958, 56). 9. архт. Горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку або арку. 10. Жердина з гачком, за який зачіплюють відро для набирання води з криниці. Ой у полі криниченька — і ключ, і відро; Та вже ж моєї дівчиноньки не видно давно (Павло Чубинський, V, 1874, 311). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 192.Коментарі (0) КЛЮЧ 2, а, чол., рідко. Те саме, що джерело 1. По крутих схилах балки росли буйні трави, а в самій глибині, то в одному, то в іншому місці били джерельні ключі (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30). ♦ Бити (забити) ключем — бурхливо, активно проявлятися. Повсюди народна ініціатива б'є ключем, повсюди особливо відчутним є те, що культура стала широким надбанням народу, а народ — її активним творцем (Наука і життя, 9, 1961, 39).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

КЛЮЧ 1, а, чол. 1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Нечуй-Левицький, II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Іван Франко, VII, 1951, 78); Брязнув ключ, заскиглили іржаві засуви (Яків Качура, II, 1958, 69). 2. Знаряддя для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін., для накручування завідних механізмів тощо. Гайкові ключі — інструмент для загвинчування й відгвинчування гайок, болтів і гвинтів з квадратними чи шестигранними головками (Слюсарна справа, 1957, 67); Старанно виголений, чисто вмитий [Павло], на плечі торба з протигаза, в якій побрязкують розвідні ключі, гайки й усякий слюсарний інструмент (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 493); // Знаряддя для натягування струн музичних інструментів (арфи, фортепіано, гітари тощо). 3. до чого, для чого, перен. Засіб для розуміння, розгадування когось, чогось, для оволодіння чимось. Здається, Турбай знайшов ключі до тьмяних душ сектантів: треба розтлумачити їм, що тоскне і нудне вірування не тільки дерев'янить душі, а й трухлявить їхню ж плоть (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 291); Ленінське положення про дві культури є ключем для правильного розуміння суті найскладніших зв'язків у розвитку мистецтва в умовах класового антагоністичного суспільства (Комуніст України, 12, 1963, 43); // Умовна система позначення літер, цифр і т. ін., на якій заснований спосіб читання якого-небудь шифрованого тексту; // Підрядник до іноземного тексту, а також збірник відповідей на задачі. 4. перен. Найважливіший у воєнному відношенні пункт, оволодіння яким зміцнює, поліпшує становище, забезпечує перемогу. Досі бачить [Врангель] перед очима щити з величезними написами на перекопських валах, коли оглядав війська перед наступом: «Перекоп — ключ до Москви!» (Олесь Гончар, II, 1959, 379). 5. спец. У телеграфному апараті або радіопередавачі — вимикач для замикання й розмикання електричного кола на різні відрізки часу відповідно до телеграфного коду. Другий урок відбувався в класі зв'язку. Столи з телефонними апаратами, телеграфні ключі, ..на стінах схеми різних апаратів (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 10); Одне для нього було ясним — тепер він не зможе добре працювати радіотелеграфістом, бо рука його не чітко вибиватиме знаки на ключі (Павло Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1959, 307). 6. муз. Знак на початку нотного рядка, за допомогою якого встановлюється висота та назва звуку. Скрипковий ключ; Басовий ключ; * Образно. Весь роман [«Правда і кривда» М. Стельмаха] написано в піднесеному, романтичному ключі (Вітчизна, 3, 1962, 162). 7. кого, чого і з означ. Ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут. Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть Журавлів ключі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 173); Високо десь гусиний лине ключ... (Максим Рильський, I, 1960, 283); В небі неозорім літаків ключі, і міста, як зорі, сяють уночі (Володимир Сосюра, Зел. світ, 1949, 25). 8. у знач. присл. ключем ключами. Один за одним, утворюючи кут, кути. А журавлі летять собі На той бік ключами (Тарас Шевченко, I, 1951, 14); Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Панас Мирний, I, 1954, 236); Уздовж колій розтяглися по степу червоногвардійці довгим ключем (Олександр Довженко, I, 1958, 56). 9. архт. Горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку або арку. 10. Жердина з гачком, за який зачіплюють відро для набирання води з криниці. Ой у полі криниченька — і ключ, і відро; Та вже ж моєї дівчиноньки не видно давно (Павло Чубинський, V, 1874, 311). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 192.Коментарі (0) КЛЮЧ 2, а, чол., рідко. Те саме, що джерело 1. По крутих схилах балки росли буйні трави, а в самій глибині, то в одному, то в іншому місці били джерельні ключі (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30). ♦ Бити (забити) ключем — бурхливо, активно проявлятися. Повсюди народна ініціатива б'є ключем, повсюди особливо відчутним є те, що культура стала широким надбанням народу, а народ — її активним творцем (Наука і життя, 9, 1961, 39).

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КЛЮЧ1, а́, ч.

1. Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. Сторож брязнув ключами, одмикаючи важкий здоровий замок (Н.-Лев., II, 1956, 268); Тремтяча рука довго не могла попасти ключем у дірку, щоб відімкнути двері від покою (Фр., VII, 1951, 78); Брязнув ключ, заскиглили іржаві засуви (Кач., II, 1958, 69).

2. Знаряддя для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін., для накручування завідних механізмів тощо. Гайкові ключі — інструмент для загвинчування й відгвинчування гайок, болтів і гвинтів з квадратними чи шестигранними головками (Слюс. справа, 1957, 67); Старанно виголений, чисто вмитий [Павло], на плечі торба з протигаза, в якій побрязкують розвідні ключі, гайки й усякий слюсарний інструмент (Кучер, Трудна любов, 1960, 493); // Знаряддя для натягування струн музичних інструментів (арфи, фортепіано, гітари тощо).

3. до чого, для чого, перен. Засіб для розуміння, розгадування когось, чогось, для оволодіння чимось. Здається, Турбай знайшов ключі до тьмяних душ сектантів: треба розтлумачити їм, що тоскне і нудне вірування не тільки дерев’янить душі, а й трухлявить їхню ж плоть (Вол., Місячне срібло, 1961,. 291); Ленінське положення про дві культури є ключем для правильного розуміння суті найскладніших зв’язків у розвитку мистецтва в умовах класового антагоністичного суспільства (Ком. Укр., 12, 1963, 43); // Умовна система позначення літер, цифр і т. ін., на якій заснований спосіб читання якого-небудь шифрованого тексту; // Підрядник до іноземного тексту, а також збірник відповідей на задачі.

4. перен. Найважливіший у воєнному відношенні пункт, оволодіння яким зміцнює, поліпшує становище, забезпечує перемогу. Досі бачить [Врангель] перед очима щити з величезними написами на перекопських валах, коли оглядав війська перед наступом: «Перекоп — ключ до Москви!» (Гончар, II, 1959, 379).

5. спец. У телеграфному апараті або радіопередавачі — вимикач для замикання й розмикання електричного кола на різні відрізки часу відповідно до телеграфного коду. Другий урок відбувався в класі зв’язку. Столи з телефонними апаратами, телеграфні ключі, ..на стінах схеми різних апаратів (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 10); Одне для нього було ясним — тепер він не зможе добре працювати радіотелеграфістом, бо рука його не чітко вибиватиме знаки на ключі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 307).

6. муз. Знак на початку нотного рядка, за допомогою якого встановлюється висота та назва звуку. Скрипковий ключ; Басовий ключ; * Образно. Весь роман («Правда і кривда» М. Стельмаха] написано в піднесеному, романтичному ключі (Вітч., 3, 1962, 162).

7. кого, чого і з означ. Ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут. Здалека під небом, В вирій летючи. Голосно курличуть Журавлів ключі (Щог., Поезії, 1958, 173); Високо десь гусиний лине ключ… (Рильський, І, 1960, 283); В небі неозорім літаків ключі, і міста, як зорі, сяють уночі (Сос., Зел. світ, 1949, 25).

8. у знач. присл. ключе́м, ключа́ми. Один за одним, утворюючи кут, кути. А журавлі летять собі На той бік ключами (Шевч., І, 1951, 14); Ключем, розвалюючись то в ту, то в другу сторону, попідтинню потяглися качата на воду (Мирний, І, 1954, 236); Уздовж колій розтяглися по степу червоногвардійці довгим ключем (Довж., І. 1958, 56).

9. архт. Горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку або арку.

10. Жердина з гачком, за який зачіплюють відро для набирання води з криниці. Ой у полі криниченька — і ключ, і відро; Та вже ж моєї дівчиноньки не видно давно (Чуб., V, 1874, 311).

КЛЮЧ2, а́, ч., рідко. Те саме, що джерело́ 1. По крутих схилах балки росли буйні трави, а в самій глибині, то в одному, то в іншому місці били джерельні ключі (Цюпа, Три явори, 1958, 30).

◊ Би́ти (заби́ти) ключе́м — бурхливо, активно проявлятися. Повсюди народна ініціатива б’є ключем, повсюди особливо відчутним є те, що культура стала широким надбанням народу, а народ — її активним творцем (Наука.., 9, 1961, 39).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

 ключ I -а́, ч. 1) Знаряддя для замикання та відмикання замка, засува та ін. •• Під ключ (здава́ти, зда́ти що) — в остаточному, завершеному вигляді.

2) Інструмент для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів і т. ін. Гайковий ключ. Накидний ключ. Рожковий ключ. 3) Двополюсний перемикальний елемент електричного кола. Телеграфний ключ. 4) до чого, для чого, перен. Засіб для розуміння, розгадування когось, чогось, для оволодіння чимось. •• Підібра́ти ключ (ключі́) до кого-, чого-небудь — зрозуміти сутність кого-, чого-небудь, знайти правильний підхід до кого-, чого-небудь.

У ключі́ якому (написа́ти, зобрази́ти, показа́ти і т. ін. кого-, що-небудь) — у якому-небудь плані, стилі, манері і т. ін. || Умовна система позначення літер, цифр і т. ін., на якій засновано спосіб читання якого-небудь шифрованого тексту. || Підрядник до іноземного тексту, а також збірник відповідей на задачі.

5) перен. Найважливіший у воєнному аспекті пункт, оволодіння яким зміцнює, поліпшує становище, забезпечує перемогу. 6) спец. У телеграфному апараті або радіопередавачі – вимикач для замикання й розмикання електричного кола на різні відтинки часу відповідно до телеграфного коду. 7) спец. Дані, які визначають можливість доступу до інших даних. Ключ захисту. Ключ пам'яті. 8) спец. Поле чи група полів даних, що однозначно ідентифікує елемент множини даних. •• Ключ ба́зи да́них — номер запису у базі даних (або її ділянці, файлі).

Систе́мний ключ — код, що забезпечує захист системних засобів від несанкціонованого доступу.

9) муз. Знак на початку нотного рядка, за допомогою якого встановлюється регістр виконання музичного твору. Скрипковий ключ. Басовий ключ. 10) муз. Інструмент для настроювання фортепіано, арфи, бандури і т. ін. 11) кого, чого і з означ. Ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут. 12) у знач. присл. ключе́м, ключа́ми. Один за одним. утворюючи кут, кути. 13) архіт. Горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку чи арку. 14) Жердина з гачком, за який зачіплюють відро для набирання води з криниці. 15) зах., іст. В Австро-Угорщині – велика земельна власність, що обіймала багато сільських кріпосницьких маєтків.

II -а́, ч. рідко. Те саме, що джерело 1). •• Би́ти (заби́ти) ключе́м перен. — бурхливо, активно проявлятися.

Ілюстрації

Зовнішні посилання

Матеріал з Вікіпедії

Ключ — знаряддя для замикання та відмикання замка, засува тощо. Гайковий ключ — знаряддя для загвинчування або відгвинчування гайок, болтів, труб, штанг. Ключ — інформація, яка використовується для шифрування і/або дешифрування повідомлення. Ключ — в музичній нотації знак на початку нотного рядку, що вказує розташування нот на нотному стані. Ключ — ієрогліф в китайській ієрогліфіці, який є складовою частиною іншого ієрогліфа і який часто дозволяє пояснити його значення. Ключ — знаряддя для натягування струн музичних інструментів. Ключ — горішній клиноподібний камінь, який завершує склепіння будинку або арку. Ключ — ряд однорідних предметів або живих істот, які рухаються один за одним, утворюючи кут (наприклад, журавлиний ключ). Ключ — жердина на криничному журавлі, споряджена гачком, за який зачіплюють відро. Ключ — рідковживане позначення джерела з сильним струменем води. Ключ — адміністративно-територіальна одиниця в Речі Посполитій у XVI—XVIII століттях. Об'єднував кілька населених пунктів навколо укріпленого містечка.. «Ключ» — роман популярного українського письменника Василя Шкляра