Клас
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980).
КЛАС, у, чол. 1. Сукупність предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості; розряд, підрозділ. Усі вантажі, що перевозяться автомобільним транспортом, поділяються на класи й категорії (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 311); // Одна з великих природних груп у систематиці рослин і тварин. Клас птахів об'єднує тварин, у яких передні кінцівки перетворені на крила (Зоологія. Підручник для 7 кл., 1957, 122); // лог. Сукупність однорідних предметів чи явищ із спільними істотними ознаками; // Сукупність цифр трьох сусідніх розрядів числа; підрозділ числа; // Розряд суден транспортного флоту залежно від типу будови, обладнання, завдань, для яких він призначений, і т. ін. Клас міноносців; // Тип пасажирських залізничних вагонів чи кают на пароплавах залежно від вигод для пасажирів. За хвилину Софія вже стояла у вікні вагона першого класу (Леся Українка, III, 1952, 507); Серед інших у Порт-Саїді до другого класу сіло двоє мужчин (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1956, 298). 2. «Класами називаються великі групи людей, які розрізняються за їх місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їх відношенням (здебільшого закріпленим і оформленим у законах) до засобів виробництва, за їх роллю в суспільній організації праці, а, значить, за способами одержання і розмірами тієї частки суспільного багатства, яка є в їх розпорядженні Класи, це такі групи людей, з яких одна може собі привласнювати працю другої, внаслідок відмінності їх місця в певному укладі суспільного господарства» (Ленін, 29, 1951, 374). Ліквідація куркульства як класу і колективізація — події надзвичайної політичної ваги (Олександр Довженко, I, 1958, 23); // заст. Суспільний стан. Уважається добрим тоном писати тільки про бояр, князів, з життя вищих класів (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 30). 3. Підрозділ початкової, середньої школи або гімназії, що охоплює учнів одного року навчання та однакового рівня знань; група (у 4 знач.). [Женя:] Я лінувалася вчитись, і мене не перевели у другий клас (Марко Кропивницький, II, 1958, 406); Вона колись ходила до нашої гімназії; я тоді була в третьому класі (Леся Українка, III, 1952, 582); Школярочка іде у перший клас. Настав для дівчинки жаданий час Пізнати дивні таємниці світу (Любомир Дмитерко, Київські кручі, 1962, 86); // Учні такого підрозділу. Василь з плачем розказав матері, як увесь клас зоставили без обіду (Панас Мирний, IV, 1955, 114); Стає вже доброю традицією, що випускники цілими класами йдуть працювати на заводи, в колгоспи (Комуніст України, 11, 1962, 30); // У спеціальних навчальних закладах — підрозділ, у якому вивчають певний предмет під керівництвом фахівця. Клас баяна; Клас живопису. 4. Кімната в школі, гімназії, де здійснюється навчальний процес. Смотритель увійшов у клас, ступив на кислиці, посковзнувся й дав сторчака (Нечуй-Левицький, III, 1956, 317); Школа вже приготувалася до нового навчального року, класи були відремонтовані (Вадим Собко, Стадіон, 1954, 18). 5. з означ. Міра якості, ступінь, рівень чого-небудь. Рижій сіють насінням першого класу посівного стандарту, яке за чистотою й схожістю повинно становити не менше 95% (Олійні та ефіроолійні культури, 1956, 179); Партія оголосила війну бракоробам, бо нам потрібні машини високої якості, продукція високого класу (Радянська Україна, 3.VII 1959, 1); // Ступінь підготовленості; кваліфікація. Шофер першого класу — і на волах їздить (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 175); Футболіст високого класу. ♦ Показувати (показати) клас чого — виконувати що-небудь з великим успіхом, із майстерністю. Коли б був талант, Снігур давно б уже переобладнав верстати по-своєму і показав би справжній клас роботи (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 59). 6. У дореволюційній Росії — певний ступінь чину в табелі про ранги. Чиновник третього класу; // Певний ранг чи розряд деяких цивільних звань у працівників міністерства закордонних справ, прокуратури СРСР, юстиції тощо. Радник юстиції першого класу. 7. Дитяча гра, за правилами якої треба, стрибаючи на одній нозі, пересувати носком камінець з однієї клітки, накресленої на землі, асфальті тощо, у наступну. — Татку, я піду у класа пограюся. Трішечки (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 52); // Накреслена на землі, асфальті тощо фігура для такої гри. Дівчина малювала клас на асфальті.
Див. також
uk.wikipedia.org
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 174.
