Кишнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Кишнути. См. Кишкати. 1) кри́кнуть "киш" на птиц 2) перен. прогна́ть
Він підскочив, кишнув і, ухопивши грудку глини, попер її у тин (Панас Мирний, I, 1954, 246); Поставивши відра коло порога, Оксана кишнула на курей, що сокотали.. коло хати (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 137).
