Капшук
Капшук, -ка, м. 1) Кошелекъ. Повнісінький капшук золота і срібла. Стор. Бря́знути капшуком. Дать денегъ, раскошелиться. Брязнув капшуком перед владикою, той і вимудрував щось на Сомка. К. ЧР. 26. 2) мн. Раст. Земляника, Fragaria vesca L, a также и клубника, Fragaria collina L. Подольск. г. ЗЮЗО. I. 123. Ум. Капшучок. Не находив ти часом у себе... капшучка із грішми? Де ж то! Найшла моя жінка... ми гроші забрали, а капшук викинули. Рудч. Ск. II. 144.
Сучасні словники
КАПШУ́К, а, чол.
1. Гаман у формі торбинки, що затягується шнурочком. Витяг з кишені капшук червінців і поклав на стіл (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 22); [Золотницький:] Я дам тобі цей капшук, — в йому повно грошей (Борис Грінченко, II, 1963, 547); Він повагом добув з кишені свій здоровенний капшук з тютюном (Олесь Гончар, II, 1959, 176); * У порівняннях. Найбільше мене непокоїли мої штани, які зовсім вигоріли на сонці й стали рудими, а на колінах відстовбурчувалися, як капшуки (Олесь Донченко, VI, 1957, 241).
2. перен., ірон., жарт. Про маленьку дитину, підлітка. — Ах ти, капшук! як ти смієш дражнитись з свого начальства? (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 376).
3. перев. мн., розм. Набряки під очима або взагалі на обличчі. Слова у нього.., здається, викочуються десь з-під поморщених капшуків підборіддя (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 199).
