Кантар

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Кантар, -ру, м. 1) Узда, недоуздокъ. Чуб. VI. 111, 403. Сивий коник, кантарь на нем. Гол. III. 436. 2) Родъ ручныхъ небольшихъ вѣсовъ. Ум. Кантарок. См. Канту́рь.