Калатати

Калата́ти, -та́ю, -єш, одн. в. калатнути, -тну, -не́ш, гл. 1) Бить, колотить, ударить. Калатнув батька. НВолын. у. 2) Стучать, стукнуть. 3) Звонить. Ото калатають, ще й дзвони поб’ють. Харьк. г. 4) Хлопотать, прилагать усилія, биться. Треба довго калатати, щоб бабу ошукати. Ном. № 9075. 5) Молотить, не развязывая снопа (о ржи). 6) Шевелить? тормошить? Не счулась, як воно й народилось, так мені стало негарно. Дивлюсь воно лежить біля мене мовчки. Я його калатала, так ноно вже неживе, то я й закопала. Новомоск. у. Залюбовск.