Йти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Йти, йтися. См. іти, ітися.

Сучасні словники

1. Ступаючи ногами, переміщатися, змінювати місце в просторі (перев. в різних напрямках) протягом певного часу (про людину або тварин); протилежне стояти. «От і купив, от тобі й нива!» — думав Роман, ходячи вздовж та поперек поля (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 106); Крайнєє ходив довго і нарешті спинився перед дверима кімнати, де жила Яринка (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 114); Бугай ходив по кругу, красиво вигнувши жирну, в важких зморшках шию (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 114); * Образно. Чума з лопатою ходила, Та гробовища рила, рила (Тарас Шевченко, II, 1963, 171); Ходить ніч по червневому темному місту (Леонід Первомайський, І, 1947, 92); Вже червоніють помідори, І ходить осінь по траві (Максим Рильський, I, 1956, 45); // Мати здатність, бути спроможним переміщатися, ступаючи ногами. Вже третю добу сіє на полонині дрібний мачкатий дощик.. Вівці ледве ходили, важкі, повні водою, як губка (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 323); Сто два роки бабусі моїй, і вона вже й ходить не може (Володимир Сосюра, I, 1957, 240); Наші кроки в кіно були спробами дитини, що вчиться ходити (Юрій Яновський, II, 1958, 10); // Переміщатися на милицях, з палицею, з чиєю-небудь допомогою і т. ін. — Отже узявся танцювати, та, може, і не вмію! Повчитись було у кривого Хоми, що на дерев'янці ходить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 30); Тепер мені ліпше, і я знов можу ходити сама з палкою, а то вже було так, що мене водили, мало не носили (Леся Українка, V, 1956, 19); // по чому, чим, через що. Користуватися для проходу, переходу тощо (дорогою, стежкою і т. ін.). [Відьма:] Через яр ходила Та воду носила... (Тарас Шевченко, II, 1963, 312); Коли б хто балакливий ходив тими глухими, нелюдними шляшками, то б розказував, як частенько він стрічав молодицю з дівчинкою невеличкою (Марко Вовчок, I, 1955, 366); Знали піхотинці, що не ходити їм по цьому шосе... (Олесь Гончар, III, 1959, 134); // по чому. Бувати десь, переміщаючись ногами. Вміли [якути] по лісах ходить, по всяких нетрях (Леся Українка, 1,1951, 405); Не ходив я по корейських горах, Не спускався у сади рясні (Максим Рильський, III, 1961, 80); // Пересуватися кроками, певним чином, у якийсь спосіб, мати якусь ходу. Хоч ходить кінь на чотирьох ногах, Та й той не раз спіткнеться! (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 100); — Хібо ж воно гарно, як дівка.. ходить, неначе ступа просо товче (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 313); — Літописець оповідає: князь Святослав ходив легко, як барс, — сказала Уляна (Олександр Довженко, I, 1958, 293); Спритно він пірнає та як довго, затримавши дух, по-краб'ячому ходить просто по дну (Олесь Гончар, Бригантина, 1973, 38); // Вештатися, тинятися без діла. Вже матушка наготувала снідання, порозсилала людей на роботу, ходила, нудилась без роботи, двічі молилась богу, а панотці все спочивали (Нечуй-Левицький, I, 1956, 129); Вона цілий день ходила й тілько те й знала, що щупала свою одежу (Панас Мирний, I, 1954, 67); — Жди його, як пана, — бурчав він, рухаючи вилами та удаючи, що він дуже перепрацювався тут без Павла. — Ходить, позакладавши в кишені руки, ще йому й молока в глечик наливають (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 133); // Добиратися, йти до якогось місця протягом певного часу, переміщаючись ногами. — Де ж той чоловік живе? — хитаючись пита Яків. — Та вони тут; недалеко ходити (Панас Мирний, I, 1954, 294); Тож, певно, оглянемо виноградники ще в с. Улу-Узені, верстов 12—15 звідси. Ходити далеко буде дуже, а що ж зробиш (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 153); // Гуляти, прогулюватися, проводити час, блукаючи десь. — Ой у полі могила; Там удова ходила, Там ходила-гуляла, Трути-зілля шукала (Тарас Шевченко, I, 1963, 309); Не раз цвіли й спадали листом гаї, де з вами я ходив (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 46); І потім ходжу я, блукаю, вітрини й електрику п'ю (Володимир Сосюра, I, 1957, 114); // перен. Проводити час, дружити, водитися з ким-небудь. — Оце тобі так! — вирвалося у Левка. — Тут чого не передумаєш, а вона ще й з благородними ходить... (Михайло Стельмах, I, 1962, 550); // Марширувати, карбуючи крок. На «плацу-» розставили їх [некрутів] невеличкими купками, приставили до кожної по старшому та й давай учити: як ходити, стояти (Панас Мирний, I, 1949, 222); // Рухатися в танці; танцювати. Невесело одначе вона ходила в кадрилі: її думки літали коло Бонковського... (Нечуй-Левицький, III, 1956, 102); У великому фізкультурному залі суворовці ходили під музику ритмічним кроком, виробляючи окремі па (Іван Багмут, Щасл. день.., 1951, 14); // Бувати де-небудь, відвідувати кого-, що-небудь. Сам Роман дуже змінився в той час. Він все ходив до церкви, співав та читав на криласі (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 389); Ми ходили два рази в театр в Києві і на виставку картин (Леся Українка, V, 1956, 5); Я ходжу на комсомольські збори, всім цікавлюсь і усе люблю (Володимир Сосюра, I, 1957, 341); // Бувати скрізь; мандрувати. — Та тільки скажи мені, чи набрався ти, по чужим сторонам [по чужих сторонах] ходячи, розуму, якого тут нема? (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 482); Треба багато ходити в житті — тоді побачиш, яке воно є (Юрій Яновський, II, 1958, 186); // Бувати, проводити час де-небудь. Коли ж милий на тім боці, Буйнесенький, знаєш, Де він ходить, що він робить, Ти [вітер] з ним розмовляєш (Тарас Шевченко, I, 1951, 9); Повернулася [Катря] ік вечору така, що батько споглянув та й поспитав в неї, де була, де ходила (Марко Вовчок, І, 1955, 197); — Господи! і де він ходе [ходить] так довго? — трохи не плачучи, питалася [Одарочка] сама у себе (Панас Мирний, I, 1954, 253); // Виходити, вирушати звідкись. От тобі й наука, не ходи надвір без дрюка (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 195); Був собі [Наум] заможненький: було й воликів пар з п'ять, була й шкапа, були й батраки; було чим і панщину відбувати, і у дорогу ходити (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 24); // Прибувати, приходити куди-небудь. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 264); Хто пізно ходить, той сам собі шкодить (Номис, 1864, № 11954); Скільки разів ходила і їздила вона до цих вітряків (Михайло Стельмах, I, 1962, 32); // Потрапляти всередину чого-небудь; заходити, входити. — Ходім лишень в малу хату, Поки випрягає Воли батько (Тарас Шевченко, I, 1963, 322); [Йосип:] Навряд чи вдасться сходка... Доки зберуться, чого доброго, урядник наскочить та й розжене, як і завжди... [X видимой:] Вовка боятись — в ліс не ходити (Марко Кропивницький, IV, 1959, 295); — Ну, ходім, коли так, в залу, мій лицарю ідеальний... (Гнат Хоткевич, I, 1966, 52); // Відвідувати то одне, то інше місце. Вони [дворові] мерщій кидали панські двори та ходили від шинку до шинку (Панас Мирний, I, 1949, 258); Нимидора розпитувала про його на ярмарках, ходила по сахарнях: ніхто не бачив і не чув про Миколу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 244).

Ілюстрації

Khotba pryamoy put k zdorovyu 2.jpg 715967 3.jpg

Медіа

Див. також

http://uk.wikipedia.org/wiki/Ходьба

http://uk.wikipedia.org/wiki/Локомоція