Зубик

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зубик, -ка, м. Ум. отъ зуб.


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 726. ЗУ́БИК, а, ч. Зменш.-пестл. до зуб 1. Цілу ніч кволився, квиснув Лаврик,— ще один зубик прорізувався (Вирган, В розп. літа, 1959, 254); В малого сина Ріжуться зубки (Гірник, Сонце.., 1958, 160).


Академічний тлумачний словник ЗУБ, а, чол. 1. мн. зуби, ів. Кістковий утвір у роті людини та багатьох хребетних тварин, признач. для схоплювання, кусання й подрібнення їжі, а також для захисту.

Ілюстрації

Апапр.jpeg Олол.jpeg Жжж.jpeg Лдборл.jpeg

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/зубик

Зовнішні посилання