Зсушити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зсуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Высушить. Зсушу я ще трохи ягід на зіму. 2) Насушить. Невірная дружина зв’ялила, зсушила. Мет. 260. 1. Повністю позбавити вологи, зробити зовсім сухим; випарувати. Сонце, що встигло вже зсушити вранішній туман, масляно заблискало на його [Середи] Зуб спітнілому, стомленому, але веселому обличчі (Петро Панч, I, 1956, 89); // Висушивши, зробивши сухим, позбавити життєздатності (рослини). Зсушив, зв'ялив, оббив мій лист Злий вітер-недосвіт... (Бернс, Вибр., перекл. Лукаша і Мисика, 1959, 20). 2. перен. Зробити худим, виснаженим. Схудла-змарніла [Мар'я]. Сльози та туга, туга та сльози день у день, ніч у ніч хоч кого зсушать (Панас Мирний, III, 1954, 175); [Стеха (сама):] Бідна, бідна дитино моя!.. Зсушила тебе журба, зв'ялила недоленька!.. (Марко Кропивницький, I, 1958, 463); Хіба це літа зсушили тіло? від праці помарніло (Петро Панч, О. Пархом., 1939, 117); Нимидору їзсушила, ізв'ялила нужда, як холодний вітер зелену билину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 244). Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 724.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання