Зосібна
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Зосібна, нар. Порознь, каждое отдѣльно. Єсть же і иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати зосібна, то думаю, що й сам світ не помістив би писаних книг. Єв. І. XXI. 25. Те саме, що зокрема.
Сучасні словники
ЗОСІ́БНА, присл., розм., рідко. Те саме, що зокрема. Тож він таки нарешті обізвався, ні до кого зосібна не звертаючись: — Так, так... запили ми.. нашу Яринку (Леся Українка, III, 1952, 668); Людина виняткової обізнаності з українською літературою і фольклором, він [В. М. Доманицький] став кваліфікованим рецензентом праць українських бібліографів і, зосібна, бібліографічних покажчиків М. Комарова про Шевченка й українську драматургію (Вітчизна, 2, 1965, 179).
Ілюстрації
|
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 692.
